Робіть усе, щоб люди знали про терор Росії в Україні, поширюйте історії про перемоги свободи – звернення Президента до учасників Франкфуртського книжкового ярмарку

І робити разом більше, оскільки наш спільний ворог щодня намагається робити більше. Погляньте: зараз у Франкфурті на ярмарку немає двох держав, які були регулярно. Це Росія та Іран.

Їх стає менше у просторі культури, але стає більше там, де руйнується все – не лише культура, а й життя і все, що його забезпечує. Я постійно отримую звіти про те, куди влучили іранські ударні дрони, закуплені Росією.

Електростанції, водопровід, порти, вокзали, склади з гуманітаркою, житлові будинки, школи – що завгодно стає мішенню для них. . . Замість того, щоб експортувати культуру, Іран експортує смерть.

Замість того, щоб імпортувати культуру, Росія імпортує смерть і спрямовує її проти нас. І не просто проти українців. Не тільки. А проти України як поки що першого поля битви – битви Росії з об’єднаною Європою. І це очевидно. Але далеко не всі визнають цю очевидність.

Маємо говорити відверто: у Європі ще достатньо діячів, які закликають «зрозуміти» Росію та намагаються ігнорувати терористичну політику таких держав, як Іран. Такі люди є в різних сферах: у політиці, в бізнесі, у громадських організаціях і в медіа.

Чому це можливо? Що до цього призводить? Одна відповідь: дефіцит знання. Дефіцит знання в суспільної більшості. Дефіцит знання про вбивства, скоєні Росією. Дефіцит знання про злочини, що поєднують різні антидемократичні режими.

Дефіцит знання про корупцію, яка стала їхнім інструментом, щоб знижувати пильність Європи. Дефіцит знання про несправедливість і брехню, які є невід’ємними елементами політики будь-якої терористичної держави.

Коли люди чогось не знають, політикам простіше ними маніпулювати. Коли суспільства не звертають уваги на відносини з іншими державами, бізнесові магнати можуть піти на будь-яку аморальність у цих відносинах.

Коли несправедливість у тій чи іншій країні не помічають, із цієї країни може прийти терор. Згадайте, що й на німецьких вулицях російські державні убивці мстилися опонентам влади. Мстилися кулями.

Але чи застраховані ви від вибухів? Чи від убивчих дронів? Це не риторичні питання. Росія достатньо зробила, щоб показати, що не визнає жодних меж. Тому я прошу вас: будь ласка, робіть усе, щоб люди знали. Знали про терор, який Росія принесла в Україну.

А перед тим – у Чечню, у Грузію, у Сирію, у країни Африки, де російські найманці вирішували, кому жити й кому помирати. . . Будь ласка, пишіть про це. Читайте про це.

Робіть усе, щоб європейці знали, скільки людей загинули в боротьбі за права й елементарну повагу, які є в кожного й кожної з вас просто від народження. . . Загинули у Росії, в Ірані, в інших подібних країнах.

Створюйте, друкуйте, розповсюджуйте книжки про тих, хто послаблював Європу своїми рішеннями через корумпованість чи просто байдужість. Хай про них знають.

Про тих, хто дарував силу державам-терористам або навіть зараз намагається робити все, щоб на їхній терор не було міцної реакції. І обовʼязково поширюйте історії про перемоги свободи. Люди мають це знати.

Мають знати, що свобода може вистояти навіть тоді, коли багатьом здається, що цього не буде. Як вистояла Україна після удару Росії цьогоріч. Європейці мають не забувати, що вбивці й кати все ж таки відповідають перед судом, навіть якщо вони мали значну владу і вплив.

Нагадуйте людям про це. Завдяки цьому знанню вони відчуватимуть, що й теперішніх винуватців політики геноциду та воєнних злочинців реально притягнути до відповідальності. Знання – це відповідь. Відповідь усім, хто боїться, хто маніпулює і хто не вірить.

Книги, документальні сценарії, статті, репортажі – все це відповідь. Я запрошую всіх вас в Україну: видавців і авторів, бізнесменів і громадських діячів, освітян, журналістів – усіх! Погляньте, через що проходять наші люди. Що нам уже вдалося здобути.

Які загрози ми досі маємо. Погляньте – і розповідайте про це. Розповідайте, бо це загрожує й іншим народам Європи. Поки держави-терористи ще існують.