Через масштаби війни в Україні жодна зі сторін не зможе вирішити її результат шляхом якоїсь вирішальної кампанії.
І в України, і в Росії є можливості встановлювати глибокі оборонні позиції та резерви, які б не дозволили досягти стратегічних військових цілей завдяки окремої кампанії.
Про це пише "Інститут вивчення війни" у статті "Оцінка значущості поточних російських і українських операцій під час війни".
Здатність Росії та України генерувати достатню бойову міць, щоб зайняти безперервні оборонні позиції без відкритих флангів і створити тактичну глибину у важливих точках уздовж лінії фронту, змушує обидві сторони намагатися проводити бої з проникненням на територію противника.
Це обходяться настільки дорого, що подальший розвиток успіху часто виявляється неможливим.
Україна, по суті, скористалася флангом, який росіяни залишили відкритим у Курській області, але у Росії достатньо бойової потужності, щоб прикрити свої кордони, якщо це знадобиться — але для цього доведеться пожертвувати досягненням інших цілей.
РФ і Україна зазвичай можуть встановлювати оборонні позиції на деякій відстані в тилу і достатньою мірою стабілізувати лінію фронту навіть у разі проникнення і розвитку успіху.
Ефективний план української та російської кампаній, таким чином, вимагає завбачливості та планування кількох послідовних операцій, під час кожної з яких створюються умови для наступної операції.
Однак рідко якась зі сторін могла проводити послідовні операції без перерви, оскільки оперативні паузи або зниження оперативного темпу давали змогу іншій стороні перехопити ініціативу.
Українська
English
USA
Français
Deutsch
Italiano
Polski
Čeština
Español
Slovensku
