Війна завжди поруч: як виживають українці, чий будинок поруч із лінією фронту, — NYT

Українці, які відмовилися залишати дім, незважаючи на близькість лінії фронту, стикаються з нескінченними випробуваннями. Багато хто вирішив не виїжджати через догляд за хворими родичами або тваринами, інші кажуть, що дуже люблять свій дім. Про це пише New York Times.

За словами журналістів, жителі Херсона та навколишніх сіл уже пережили російську окупацію, холодну зиму без електрики, а також практично щодня переживають артилерійські обстріли ЗС РФ.

Видання пише, що дехто виїхав ще в той час, коли їхній дім був окупований, але після звільнення — повернувся додому. Наразі в Херсоні проживає близько 60 тисяч осіб, хоча до початку повномасштабного вторгнення РФ цифра була в п'ять разів більшою.

У матеріалі йдеться про те, що на Донеччині, попри бойові дії, що тривають, продовжують працювати вугільні шахти. Як розповів шахтар із Покровська Володимир Кирилов, він не чує обстрілів, коли перебуває під землею, але все одно думає про війну.

"Як я міг забути про війну там, унизу, якщо у там нагорі моя сім'я, діти і моя мати, яка одна?" — зазначив він. За словами чоловіка, він намагається не затримуватися на роботі, щоб якнайшвидше повернутися до рідних або хоча б зателефонувати їм, щоб дізнатися, як у них справи.

Видання пише, що недалеко від Харкова люди живуть у зоні ураження російської артилерії. Українські солдати вважають деяких мирних жителів, що залишилися, тими, хто чекає на прибуття ЗС РФ. Однак, як повідомляється, є й ті, хто вирішив виїхати.

Так, восени минулого року село Ізюмське в Харківській області вирішила покинути 78-річна Галина Стичних. Вона чекала команду Червоного Хреста перед своїм будинком. У своєму будинку вона жила протягом 50 років. "Ми взяли тільки одяг", — розповіла вона.

За словами журналістів, у Гуляйполі залишилося близько 1500 жителів. Як розповіла місцева мешканка 79-річна Галина Люшанська, вона отримує пенсію в розмірі приблизно 100 доларів на місяць. Це її єдиний дохід зараз.

Раніше вона працювала на кінній фермі, проте більшої частини тварин уже немає. Галині допомагає 50-річна донька. Жінки покладаються на допомогу волонтерів, щоб зігріватися, коли настає зима. Галина розповіла, що не очікує допомоги від чиновників.

Повномасштабна війна триває вже третій рік. Жінка впевнена, що життя для неї та інших українців, які залишилися вдома поруч із лінією фронту, ставатиме лише відчайдушнішим.

Нагадаємо, начальник об'єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня Наталія Гуменюк заявила, що ЗСУ стерли наміри окупантів повернутися на правий берег Херсонської області.