Базове правило. Чи можливі здорові стосунки з аб’юзером

Відео дня Аб’юзивні стосунки — це система. Якби в них було лише насильство, вони не стали би стосунками. Аб’юзер захоплює іншу людину та утримує при собі дуже значною мірою за рахунок позитиву та ілюзії позитиву.

«Тільки я любитиму тебе так сильно», «я тебе виростив та виплекав», «наші стосунки пройшли вогонь і воду та довели свою цінність» тощо. Але сам аб’юзер — також цілісна система. З нього неможливо «екстрагувати» хороше і прибрати погане.

Ну хіба що він піде на роки у психотерапію, причому не в комфортні сесії, а з тектонічними зсувами психіки. Так зазвичай не стається. Тому людині, яка раптом усвідомила себе в аб’юзі, доводиться брати на себе 100% відповідальність за відбудову власних кордонів.

І тут наступний нюанс: скоріше за все ця людина — слабша у парі.

В неї просаджені кордони, низка потреб задовольняються лише аб’юзером і немає напрацьованих механізмів їх самостійного задоволення, розірвані контакти з іншими людьми та немає достатньої сторонньої підтримки, є емоційна залежність від аб’юзера та серйозні проблеми з самооцінкою.

За таких слабких позицій шанси залишитися у стосунках, але вибудувати свої кордони та зробити ці стосунки здоровими — нікчемні. І це ми ще не говоримо про те, що аб’юзер буде опиратися змінам і знаходити все нові методи тиску.

І в нього ці методи напрацьовані та ефективні — аб’юзивні люди, які доходять до психотерапії (хоча це вже унікальна подія), ефективно і часто нищівно газлайтять та знецінюють і терапевта також.

Тому базове правило — спочатку розірвати все, потім вибудувати власну стійкість, а потім уже, якщо дуже хочеться — спробувати відбудувати стосунки з принципово нових позицій. Але нащо це робити? Ну хіба якщо аб’юзери — це батьки. Хоча і там цінність сумнівна.

Я для дітей це формулюю як «не говори з відьмою». Спілкуватися лише з тими людьми, які здатні до конструктивного діалогу та після розмови з якими не починаєш робити те, чого не хочеш, а також не відчуваєш себе нікчемою, та ще й в усьому неправим.

Якщо це перенести на стосунки України та Росії, то є все: знецінення, газлайтинг, ізоляція. Якби зараз не було війни, у нас би половина народу продовжувала жувати міфи про «американських капіталістів».

Навіть зараз багато хто вірить у нікчемне НАТО та погану Америку, яка наживається на війні. Тобто Україна як система досі критично залежна від Росії як системи.

І тут потрібен спочатку розрив, відбудова власної сили, інтеграція до світової спільноти та зміна поколінь, а тоді вже якесь поновлення стосунків. І тоді раптом виявиться, що місце Росії у світовій культурі та економіці — 1%.