Де танки, Захід? Як повільність із поставками західного озброєння заважає ЗСУ

Нові дані про військову допомогу Україні вказують на значну зміну балансу важкого озброєння на полях битв країни після понад 16 місяців війни.

Оновлена ​​база даних Ukraine Support Tracker, яку підтримує німецький Кільський інститут світової економіки, повідомляє, що сторони, які допомагають Києву, поставили 471 новий танк з початку війни, а також 286 ще не надійшли, незважаючи на те, що кількість нових обіцянок сповільнилася.

У поєднанні з підрахунком втраченого або захопленого обладнання OSINT-групи Oryx, яку багато хто вважає обережною в оцінках, ці цифри свідчать про те, що танковий парк України зріс з початку вторгнення минулого року, у той час як танковий парк Росії скоротився вдвічі.

Розрив чисельності щодо артилерії та реактивних систем залпового вогню також скоротився, хоча й значно менше. Дані про танки, зокрема, узгоджуються з парламентськими свідченнями, наданими начальником штабу оборони Великобританії Тоні Радакіним у вівторок.

"Росія втратила майже половину боєздатності своєї армії", — сказав Радакін комітету законодавчої влади з питань оборони. "Минулого року вона вистрілила 10 мільйонів артилерійських снарядів, але в кращому випадку може виробляти 1 мільйон снарядів на рік.

Вона втратила 2500 танків і в кращому випадку може виробляти 200 танків на рік". За даними Oryx, які фіксують лише втрати, що можуть підтвердити, 2082 російські танки було знищено, пошкоджено, покинуто або захоплено з початку війни в 2022 році.

Москва спочатку мала 3417 доступних танків, згідно з Military Balance, щорічним довідником World Armoures, опублікованим Міжнародним інститутом стратегічних досліджень (IISS), лондонським аналітичним центром.

Навколо таких цифр існує величезна невизначеність, оскільки обидві сторони розглядають свої втрати як державну таємницю та існують значні труднощі зі збором даних у відкритих джерелах, особливо коли йдеться про втрати України, які менш добре зареєстровані.

Також немає достовірних даних про кількість резервних танків або артилерійських систем, які Росія виготовила або вилучила з глибоких складів з початку війни.

Однак, за словами Йогана Мішеля, фахівця з сухопутної війни з IISS, Україна, здається, завершила перший рік війни приблизно з тією ж кількістю важкого озброєння, що мала на початку, незважаючи на великі втрати.

На початку цього року Мішель провів власний аналіз доступних даних, внісши поправки на можливі упередження в даних. Відтоді було більше втрат, поставок і захоплень російських танків.

Однак цього не можна сказати про Росію, яка також має резервувати частину своїх сил для оборони інших кордонів найбільшої країни світу. Зміна балансу важких озброєнь є важливою, але далеко не вирішальною для поточного контрнаступу України, вважає Мішель.

"Проблема в тому, що Україні зараз потрібно повернути територію, тому вона перебуває в наступі проти добре підготовленої оборони, а для цього потрібна сильна перевага", — сказав Мішель.

Це пояснює зосередженість українських сил на знищенні російської артилерії та шляхів забезпечення перед тим, як направити в бій основну частину бригад, підготовлених до контрнаступу.

Генштаб України останнім часом майже щодня заявляє про знищення понад 30 російських артилерійських установок. Артилерійські втрати особливо важко перевірити, оскільки гармати зазвичай знаходяться далеко за лінією фронту.

Кільський інститут оновив дані за період з 25 лютого по 31 травня, встановивши, що обіцянки щодо допомоги були значно нижчими, ніж взимку, незважаючи на деякі великі пакети з Німеччини та США, причому військові зобов’язання за цей період становили 9 мільярдів євро (9,77 мільярда доларів).

Водночас зросла частка допомоги щодо фінансових і гуманітарних зобов’язань, повідомили в інституті. У звіті йдеться, що США та країни-члени Європейського Союзу найповільніше виконують зобов’язання щодо зброї: 286 із 757 танків і 177 із 556 155-мм та 152-мм гаубиць ще не надійшли.

Ці затримки можуть зробити навіть деякі з поставлених танків менш ефективними, ніж вони повинні бути, оскільки українським силам довелося поспішати з навчанням, яке часто проводилося різними партнерами з Організації Північноатлантичного договору, які мають різну практику.