Андрію Макаревичу — 70: його цитати про російсько-українську війну і топ 7 хітів "Машины времени"

11 грудня 1953) — лідер "найдавнішого" рок-гурту на пострадянському просторі "Машина времени" (утворений 1969 року), що задав канони слов'янського року, де акцент робиться на образному тексті, змісті пісні, а не на мелодії, що не заважало колективу регулярно випускати ударні хіти впродовж більш як півстолітнього існування колективу.

У "Машины времени" 10 магнітоальбомів, 13 офіційних студійних і 27 сольників Макаревича. Неймовірно, але факт: рок-гурт, дещо змінюючи своє звучання від десятиліття до десятиліття, з моменту виникнення шаленої популярності — приблизно з середини 1970-х — зберігає її донині.

Наприклад, у Києві 2016 року на наймасштабнішому українському фестивалі Atlas Weekend "Машина времени", як хедлайнер одного з днів, зібрала під зав'язку найбільший фестивальний майданчик на ВДНГ — це 10-12 тисяч глядачів.

Я був на тому концерті (і особисто довелося спілкуватися з рок-зіркою кілька разів). Звучали нові цікаві речі і старі хіти. Макаревич немов пересував за шкалою фантастичної машини часу повзунок: "Ось річ 2016-го. Тепер подорожуємо в 1975. Або в 1981.

"За тих, хто в морі", "Острів", "Три вікна". Я зловив себе на думці, що старі пісні Макаревича не втрачають свіжості й нагадують секвої: з роками вони стають вищими, міцнішими, потужнішими.

З нових, як діагноз пропагандистській атмосфері в РФ, прозвучала тоді сатирична річ "Крысы". Андрій Макаревич став критикувати російську владу ще 2014 року — після анексії Криму. "Іду в Марші миру. Розумію, що час не дозволяє дійти до Сахарова, зіскакую в провулок перед Трубною.

Трішки пізно розумію, що зараз уткнуся в кургінянівських соколів. З провулка виринають двоє — мужики років під 50, добре одягнені. У мене на лацкані маленький пацифік із жовто-синьою стрічкою. Крик: "Бандера, бл*дь!", — повідав Макаревич у соцмережі.

— "А народу, до речі, було тисяч 70-80. Ще недавно менти в підрахунках брехали приблизно втричі, тепер уже в 25 разів — три тисячі! Могли б повідомити, що взагалі ніхто не прийшов, чого вже там". "Далеко не все у світі добре, але є якісь правила, про які країни домовилися.

Якщо в якийсь момент, ми, плювавши, почнемо робити те, що нам хочеться, тому що ми раптом вирішили, що це недобре, то скінчиться це погано.

Коли нам повідомляють цифру 94% результати кримського референдуму, мені хочеться запитати: це 94% населення чи це 94% від тих 37%, які взагалі прийшли голосувати? Погодьтеся, це різні речі, — міркував Макаревич. — Там маса людей голосувати просто не пішли.

А нам це подають, як поголовне рішення. Якщо ми візьмемо карту Росії 1918 року, ми побачимо, що на ній і Ростовський край, і Краснодарський край — це все була Україна.

Ось зараз, наприклад, якщо краснодарці, трясучи цією картою, проведуть референдум і вирішать приєднатися до України на основі історичної справедливості. Вони фразу до кінця встигнуть договорити?" "Війни існували відтоді, як існує людство.

Напевно, наївно було б припускати, що на нашому віку все раптом закінчилося. Але тисячі загиблих за два тижні, сотні тисяч біженців, зруйновані міста — все через хворі амбіції однієї людини! Ми в середньовіччі? Щодня мені телефонують люди. Це дуже хороші люди.

Хтось уже поїхав, хтось ще ні. Вони в повному розпачі від неможливості щось зробити, хоч якось вплинути на ситуацію. Шалено шкода світу, який було зруйновано в одну мить", — писав музикант у своєму Телеграм-каналі.

А коли російська пропаганда повідомила, що Україна бомбить свої міста, Макаревич відгукнувся рядками, що стали знаменитими: "Навіть Гітлеру не спало на думку оголосити, що радянська армія сама розбомбила свої міста, взяла в блокаду Ленінград, щоб дискредитувати миролюбний рейх".

Він додав, що зараз весь світ зіткнувся з Четвертим Рейхом. Також він додав, що доля Гітлера закінчилася трагічно. А після всіх цих подій Німеччині довелося ще дуже довго виплачувати репарації.

"Тим, хто ще не зрозумів, що ми вже в Четвертому Рейху, потрібно негайно згадати, чим скінчився Третій", — закінчив музикант думку. "З війною треба закінчувати, і давно. Через забаганку одного дядечка зламалося життя у кількох мільйонів людей.

А кілька сотень тисяч було вбито через цю примху. І це триває щодня. . . Хто на кого напав? Україна на нас? Або Росія на Україну. Ось хто напав, той не правий! І досить п**діти на цю тему", — досить різко висловився музикант у недавньому відеоінтерв'ю.

Сьогодні головний "машиніст" мешкає в Ізраїлі недалеко від Тель-Авіва з дружиною і маленьким сином. Дивовижно, але творчість "машиністів" не "іржавіє" шостий десяток років. У них були сплески популярності в 70-ті, 80-ті, 90-ті та нульові з невеликою зміною стилістики.

Причому, що дивно для рок-гурту, в їхньому репертуарі майже немає швидких композицій. Друга пісня, яку я вивчив на гітарі в 6-му класі, була "Марионетки".

Якось приятель батька — журналіст (що було незвично для татового кола, де, здебільшого, оберталися кандидати і доктори точних наук) розповів, що його син у відпаді від нового молодіжного гурту "Машина времени". І йому вона теж подобається.

Судячи з назви, це була інструментальна музика космічного характеру на кшталт "Спейса" чи латвійського "Зодіаку". Оскільки машина часу, як апарат, була невід'ємною атрибутикою наукової фантастики.

Я думав, що це якісь електронні пасажі, що пронизують "простір і час", залучають або в глибини космосу, або на дно океану. І був збентежений, коли почув їхній магнітоальбом "Мисливці за удачею" 1981 року. Не було там жодних електронних одкровень.

Хлопці співали про дім, друзів, самотність — у досить простому супроводі. Крізь невигадливі і грубувато оформлені композиції проступав образ мудрого і в чомусь близького за поглядами хлопця.

То він задавався питанням: "Що ж буде через 20 років?" Дійсно, що? Двадцять років — це, здавалося, позамежний термін. І юнак марив: "Може, всі люди житимуть в одній великій країні, над якою буде вічне сонце світло? Якщо щось буде. . . ". "Щось" сталося раніше — через десять.

Розвалилася і та країна, що була в наявності — СРСР. Але нічого, мрія, щоб народи на земній кульці жили в злагоді і "тоді ніхто не згадає про війну", зараз більш ніж актуальна. Соліст порушував багато питань, які вчителі в школі намагалися оминати.

"Ти став бунтарем — і здригнулася темрява, весь світ ти хотів змінити, але всіх бунтарів чекає в'язниця. . . " — у такому затишному болоті як Союз це звучало крамолою. Імпонувала і здорова іронія автора.

Ось його порада ворогам: "Нехай забудуть про все і йдуть своїм шляхом, а я без них уже якось дійду". "Три вікна" занурювали у філософську нірвану (це, щоб позначити стан, таких "розумних" слів я тоді, звісно, не знав).

Одне вікно — в поле, інше — до лісу, третє — до океану, "і сильна спокоєм хвиля, і коли мені нудно в старому домі, я сідаю біля третього вікна" (чи не звідси пізніше захоплення Макара дайвінгом?). З одного боку — ідеалізм: "Переможе, сумнівів немає — Світло".

З іншого, жорсткий, їдкий погляд: "За дверима швейцар. Неприступний і важливий стоїть він на сторожі бойовим кораблем. . . ".

Коротше, невідомий автор являв собою мудреця, неформального вчителя: "Давайте робити паузи в словах, вимовляючи і замовкаючи знову, щоб краще віддавалося в головах значення вищесказаного слова".

Корисні рекомендації він дає і в пізніх речах: "Не варто прогинатися під мінливий світ, нехай краще він прогнеться під нас".

І не можна, "малюки", сидіти склавши ручки, вчить він на своєму прикладі: "Я в сотий раз знову почну спочатку, поки не меркне світло, поки горить свічка!" Любов до "Машины Времени" у 1980-х стала всеосяжною.

1987 року в телепрограмі "Ринг" на "незрозумілого" Бориса Гребенщикова злісно накидалася тітка з публіки (обурена рядком з його пісні: "Отведи меня к реке, положи меня в воду"): "От ви б особисто хотіли, щоб вас віднесли до річки і поклали у воду?!" Гребенщиков з посмішкою чеширського кота щиро їй відповів: "Якщо ви маєте на увазі ту воду, про яку я співаю, хотів би", що остаточно розлютило даму.

А "Ринг" з Макаревичем перетворився на масове освідчення в коханні. Навіщо критикувати, якщо всім подобається? Народ тільки благав гурт "побільше співати". Цікаве і ставлення Макаревича до пітерського гуру — Бориса Гребенщикова.

Один уособлює раціональне начало, інший — ірраціональне. Попри ці протилежності, вони дружньо ставляться один до одного і обидва емігрували з Росії з початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

Через домінування розсудливості, довгі роки у Макаревича не було жодних пісень про кохання (до жінки, взагалі про кохання — вистачало)! Крім хіба про танцівницю кордебалету ("Ах, вар'єте, вар'єте — шум у голові").

Ймовірно, відсутність лірики пояснювалася відсутністю ліричних почуттів до протилежної статі. Якщо й чіпляли його подібні речі, то з іронічного боку.

Власне, він висловив свою позицію в жартівливому фокстроті "Ах, эта луна" (виконання Підгородецького, слова Макаревича): "Чи варто закохуватися, щоб розчаруватися?" Десятками років Макаревич тримався! Це не заважало йому неодноразово одружуватися-розлучатися, мати дітей (яких на сьогодні четверо) від різних жінок — і від дружин, зокрема.

Але на творчості це ніяк не позначалося. Аж раптом 1996-го з'являється альбом "Картонні крила любові", де наш герой пообіцяв: "Я зірвусь із землі (це "приземлений"-то Андрій Вадимович!), наче пес із ланцюга і здіймуся до хмар. . . " Ця чудова пісня була все-таки дещо абстрактною.

Але вже на наступному диску був шлягер "Він був старший за неї". Де героїня, в яку був закоханий ліричний (нарешті!) герой, "літала ночами". І тільки це затьмарювало його кохання.

А потім він не витримав і "ступив із вікна, як крокувала вона, він злетів, як злітала вона, але не вгору, а вниз".

Якщо провести нескладні арифметичні обчислення, то було зрозуміло, що ця лірика — віддзеркалення роману (висвітлюваного тоді в медіа) Макаревича з радіоведучою з "пернатим" прізвищем Ксенія Стриж. А "літати ночами" для ді-джея, напевно, звичайна справа.

Коротше, було ясно, що Макаревич на четвертому десятку років — потрапив! Але й пісня вийшла на славу. Однак через п'ять років цю історію він відобразить у сильній, але аж надто "тверезій" пісні.

Розум Макаревича, що переміг, дійшов таких висновків: "І, звичайно, їй приємно було, що такого з розуму звела, але вона його не любила, не любила — і всі діла". Автор зруйнував навіть свої попередні ліричні гіперболи: "І ніхто не падав з карниза, і ніхто не літав ночами.

І ніхто навіть посланий не був — ніч, дзвінок, розмова порожня. . . Просто помер ангел і десь у небі поменшало однією зіркою". Лірики знову поменшало. Але мудрість — на місці. І правила, якими ділився автор у своїх піснях, може взяти собі будь-яка людина.

Як у шедеврі із сольника "У ломбарду" переломного 1991 року: "Не чекати кінця, в годинник вставивши погляд, тоді й на краю вільно дихаєш. І кулі, що знайде тебе, ти не почуєш, а решта повз пролетять".

Формула творчості Макаревича (образ — дія — трансформація): учитель — настанова — вберегти гідність. Останнє — близьке Україні.

Імовірно, тому зазвичай аполітичний рокер (раніше він дратувався, коли говорили на тему про бунтарство і протестність року, єхидно запитуючи у відповідь: "А проти чого протестували "Бітлз?") з 2014 року в різкій і однозначній формі підтримує нашу країну.

І одразу з "народного улюбленця" він у Росії перетворився на ізгоя, відчуваючи на собі тиск влади і тонни хейту. Ця тема у 2016 році прозвучить у пісні "Крысы": "Первосвященник і головний суддя взяли мене в оборот: Один кричав — ти не любиш країну Інший — ти не любиш народ.

Коли обидва замовкли, я попросив Ще що-небудь на біс. Я дуже люблю і народ, і країну Але я не можу терпіти щурів". У 2022 році гастролі "Машины времени" в РФ знову заборонили.

Про це Макаревич написав із сарказмом на своїй сторінці в Телеграм-каналі: "Історія скасувань концертів "Машины времени" в рідній країні — довга. Короткий виклад. Перші заборони пішли наприкінці сімдесятих — ми ще жили в СРСР.

Грали по студентських гуртожитках і будинках культури, були самі по собі, тому заборонити нас, як і взагалі спіймати, непросто — ми ніде не перебували. Наприкінці 1979 опинилися в Росконцерті, і красиве життя тривало до 1982. "Рагу з синього птаха". На півроку нас закрили.

Далі все було чудово до 2014 — Крим, Донбас. Рочки на півтора нас записали в "друзі хунти". Минуло і це. Я до того, що коли сьогодні знову скасовують концерти, можу тільки висловити співчуття нашим фанам, і нагадати — нічого нового. Давно живемо. Будемо жити далі".

"Оркестр креольського танго" — це більш камерний проєкт Макаревича. Створений ним, крім "Машины времени", 2001 року. Цю пісню Андрій заспівав, вийшовши на зв'язок з українським телеканалом на самому початку повномасштабного вторгнення РФ 2022 року.

Там є такі проникливі рядки: Нехай зло проповзло зі століття в століття, І небо знову закривають дими, Але Життя на світі трохи більше ніж смерті, І Світла на світі трохи більше, ніж темряви.

Перший суперхіт "Машины времени", написаний 1974 року, який не втратив актуальності сьогодні. Це начебто сатира на "законослухняність" людей, які як маріонетки підпорядковані чужій волі.

Але є й трактування глибше — кабалістичні, що всі люди підпорядковані не тільки земній владі, а й метафізичній, потойбічній. Перша рок-пісня, яка стала в СРСР всесоюзним хітом і офіційно грала в ресторанах, як естрадний шлягер (як, наприклад, "Червона рута").

Довгі роки була головною піснею гурту. Макаревич її написав під враженням від розвалу його рок-колективу наприкінці 1970-х. Макаревич не здався і відродив команду — незабаром на них чекав успіх. Концерти "Машины времени" часто закінчує цією піснею.

Стала великим хітом у 1990-ті, як метафора того, що в смутні часи може врятувати талант. Співає Євген Маргуліс, який написав музику. Слова Макаревича.

Суперхіт гурту, де основна думка виражена в приспіві: "Не потрібно прогинатися під мінливий світ, шлях краще він прогнеться під нас". Бонусом — саундтрек: пісня, написана Андрієм Макаревичем для кінофільму "Перехрестя" (1999). Фільм посередній, чого не скажеш про композицію.

Вона стала хітом і 1999 року звучала в Києві на всіх музичних розкладках, до того ж річ ця — пророча: уже в 68 років Макаревич знову опинився "на перехресті семи доріг" і був змушений виїхати з РФ до Ізраїлю.

У березні 2022 року в нього від 37-річної журналістки-ізраїльтянки Ейнат Кляйн (родом із Києва) народилася четверта дитина — син Ейтан. Перехрестя семи доріг, Ось і я, Перехрестя семи доріг - Життя моє.