Річ в тому, що всі вони поверхневі, навіть ті, які мають аналітичний характер, і не мають мінімальної глибини розгляду цього питання і загалом проблеми концентрації такого угруповання та його забезпечення в Росії навіть шляхом примусової загальної мобілізації.
Спочатку хочу привітати російські окупаційні війська з черговим рекордом знищених їх військовослужбовців. Так, у січні 2023 року кількість знищених окупантів перевищила 21 тис.
Тобто навіть за найскромнішими припущеннями загальні втрати з пораненими та полоненими у РОВ склали 50-60 тис.
Як ви розумієте, ці втрати російське командування мало протягом січня компенсувати для збереження інтенсивності бойових дій і стабільності оборони окупованих територій. Тобто приплив до підрозділів РОВ за січень становив ці самі 50-60 тис.
Але не відволікаємось та звернемо увагу на цифру 200 тисяч. По суті, це 2 місяці репресивних мобілізаційних процесів у Росії. З іншого боку, а хіба восени 2022 року ми бачили не те саме? Призов 300 тис.
за 3 місяці та… І, власне, що? Якийсь серйозний прорив? Протягом останніх 4 місяців російське командування було зайняте тим, що гарячково компенсувало втрати особового складу у зоні бойових дій саме мобілізованим ресурсом.
А чим більше в зоні БД їх ставало, тим вищими були втрати. І середній показник втрат 200/300/400 зараз стабільні 50 тис. Тобто, призиваючи на місяць 100 тисяч, ти маєш розуміти, що цього ж місяця ти маєш компенсувати втрати у 50 тисяч. І наступного місяця теж.
І якщо виходити з таких втрат особового складу російських військ, то в лютому завершиться ресурс вересневих мобілізованих і на березень потрібна нова партія.
З такими показниками втрат ви ніколи не зможете організувавши мобілізацію на 200 тисяч, зібрати ударну групу для наступу. Оскільки така мобілізація є достатньою для компенсації втрат на найближчі 2-3 місяці, а не для наступальної операції. Тобто наступу не буде? Ні. Буде.
Це їхня маніакально-фанатична мета. Але для цього їм потрібний більший мобілізаційний ресурс — 150-200 тисяч на місяць. Навряд чи показник 200 тис/місяць у Росії може бути досяжним, а ось 150 тис. /міс. вони з тріском, але зможуть забезпечити.
Так, російське командування зможе компенсувати втрати у зоні БД та паралельно формувати ударне угруповання. Але на це йому знадобиться від 2 до 4 місяців. Тобто до травня РОВ справді зможуть сформувати ударне угруповання для наступу. Але тут є нюанс.
Навряд чи командування РОВ так довго чекатиме. А це означає, що наступ вони можуть розгорнути неповноцінно сформованими підрозділами без потенційного ресурсу компенсації втрат. Інакше кажучи, якщо наступ провалиться, сил та засобів у них не буде.
Є ще один дуже важливий момент — відсутність у Росії можливості забезпечувати нові підрозділи штатною комплектацією техніки. Адже 200 тис. , це, на хвилинку, близько 250 БТГр, або 2750 танків, 8250 ББМ і таке інше. Тобто, навіть їм це зрозуміло, що це все нереальні цифри.
Але не забуваємо, що нинішній потенціал РОВ в Україні — це підрозділи 8, 49, 58 ОВ, 22 АК, 35, 36 ОВ ВВО, 3 АК та інші. Загальна їх кількість активної бойової частини від 100 до 120 БТГр, залежно від ступеня боєздатності та присутності на лінії боєзіткнень і зони БД загалом.
Тому той наступ, що задумує РОВ найближчим часом, це буде потенціал тих 100-120 БТГр, які зараз розміщені в Україні і які в процесі наступу отримуватимуть постійну компенсацію втрат підрозділів, оскільки Росія більше не здатна. Але й із цим буде непросто.
Зараз Кремль підходить саме до тієї межі, у якій зазвичай опиняється загнаний у кут щур. Вона починає атакувати, чудово розуміючи, що все одно здохне. У такій фазі вона особливо небезпечна, адже не зважає навіть на своє власне життя. Але результат для неї буде один.
Всі права захищені IN-Ukraine.info - 2022