Вагнер рветься під Бєлгород. Навіщо армія Пригожина пішла у бій проти армії РФ

Протистояння Євгена Пригожина з Міноборони РФ переходить у гарячу фазу.

Політичний аналітик Ігар Тишкевич оцінює те, що відбувається, намагаючись зрозуміти, в чому тут інтерес куратора ПВК "Вагнер" Вечір перестав бути нудним після повідомлень про бої ПВК "Вагнер" із 72 бригадою. . . Міністерства оборони Росії на підступах до Бахмута.

Бій, який, найімовірніше, супроводжувався втратами з обох боків, завершився полоненням командира бригади та записом його "покаянного відео". У цій новині все було чудово.

Частина спостерігачів уже поспішила зробити висновок про початок чи не війни між російськими силовиками. Ще блискучішими були висновки про спробу замаху на Пригожина. Але, давайте спробуємо розібрати цей кейс. 1. Чи вбиватимуть Пригожина? Можливо, але точно не сьогодні.

Він більш ніж потрібний. І тому є кілька причин Так, вбивати сьогодні Пригожина Кремлю не потрібно. Тим паче, що той не давав Путіну приводу засумніватися у своїй лояльності. (Тут мені згадають різкі заяви про "діда".

Але розчарую — "дідусем" Пригожин називає далеко не Путіна — почитайте його висловлювання за минулі 6-7 років). Навіщо тоді міни? Мінування, цілком імовірно, відбулося декількома днями (якщо не тижнями) раніше.

Найімовірніше у період, коли Пригожин висунув свій ультиматум про передавання Бахмута "армійським підрозділам".

У МО РФ не було розуміння, хто повинен змінювати пригожинські загони і цілком логічно, що могло пройти мінування для недопущення несанкціонованого виходу вагнерівців із Бахмута. Тим паче, що йдеться про фугаси на "ручному" управлінні.

Чи знав про це Пригожин? Найімовірніше, так. Чому не заявив одразу? Не слід забувати, що згаданий персонаж дуже професійно працює на інформаційному полі. І підняття такого кейсу доцільно у потрібний час і за потрібних обставин. І тут давайте згадаємо логіку дій Пригожина.

Йому дуже важливо було вивести свої підрозділи в тил. Так він зберігав частину своєї ПВК і міг знову стати украй "потрібним" на початку наступу ЗСУ. Адже 20-25 тисяч резервів зайвими не бувають.

А власник ПВК "Вагнер" на цьому тлі знову виступив би "рятівником Росії" на тлі нездатності відомства Шойгу вирішувати поставлені завдання. Але з'явився новий кейс — Бєлгородська область.

Очевидно, що в РДК і легіону "Свобода Росії" недостатньо сил для захоплення та утримання великої території. Особливо у разі повноцінних фронтових боїв. Сьогоднішні операції – це рейди.

Але ці операції мають велике інформаційне та психологічне значення, оскільки демонструють нездатність російських ЗС забезпечити оборону території своєї країни (у межах 1991 року).

Для виправлення ситуації армійське керівництво може зняти з фронту частину підрозділів, але стане вразливим у разі наступу ЗСУ. Можна відправити і Росгвардію, але Путін тримає підрозділи Золотова задля забезпечення стабільності всередині РФ.

Щоправда, командувач "Росгвардії" має козир у вигляді кадировців. Тим паче, що й сам Кадиров не проти такого варіанта — відбивання рейдів усе ж таки краще, ніж класти своїх бійців при обороні фронту в боях зі свіжими бригадами ЗСУ.

І є Пригожин, який буквально одразу спробував зіграти на темі, заявивши, що надасть інструкторів для навчання місцевої ТРО. Але ідеальним варіантом для нього було б виведення ПВК "Вагнер" з України та перекидання в Бєлгородську та Курську області.

Причина та сама — відбивання рейдів і відбивання наступу ЗСУ, як кажуть в Одесі "таки дві великі різниці". Інтенсивність інша, рівень втрат інший. А бонус у вигляді політичних балів є колосальним.

Особливо якщо врахувати наявність свого медіа-холдингу, який почне розганяти тему "переможець Бахмута рятує Росію". Однак у Кремля з доступних — вибір між армійцями, кадировцями та вагнерівцями. Значить, потрібний "додатковий поштовх".

На цьому моменті "склалися зірки" і для того, щоб поговорити про "мінування доріг". Сталося загострення навколо проблеми, про яку "кухар Путіна", найімовірніше, знав кілька тижнів. Можливо, самі вагнерівці створили передумови загострення.

Сторони мовчать про те, коли і як розпочалася перестрілка із 72 бригадою. Адже на початку бою відомо лише про спробу розмінування та обстріл. Але розмінувати можна у різних місцях.

Зокрема, знімаючи звичайні мінні поля перед позиціями та (що звичайно), забираючи міни як "трофеї". У цьому випадку таке відбувалося на позиціях бригади, яку Пригожин звинувачував у боягузтві та у складі якої Шойгу намагався розгорнути "альтернативні пригожинські" загони.

Йдеться про загони "Штурм", зібрані з-поміж ув'язнених. Сталося бойове зіткнення, найімовірніше, з жертвами з обох боків. Але вигодонабувачем із цієї ситуації виходить Пригожин: Логічне рішення в такому разі розвести підрозділи навіть географічно.