Ізраїль між війною і миром: чому припинення вогню — необхідний крок

Це правильна у нинішніх обставинах стратегія: перервати кровопролиття, повернути людей додому, відновити ресурси і дати собі шанс на ширшу, реалістичну політику безпеки та миру.

Припинення вогню, укладене в рамках великого 20-пунктного плану, яке останніми днями привело до звільнення заручників і поступового зменшення бойових дій, викликало суперечливі емоції. Хтось бачить у ньому тимчасову паузу, хтось — початок довгого шляху до миру.

Але для Ізраїлю, який пережив жахливу атаку 7 жовтня 2023 року та двоє років безперервної війни, цей крок життєво необхідний. Про це писали й провідні світові редактори, аналізуючи і дипломатичну роль США, і внутрішньополітичні ризики для Тель-Авіва.

По-перше, життя важливіше за небезпеку ескалації Перший і найважливіший ефект припинення вогню — збережені людські життя.

Звільнення заручників, можливість доставки гуманітарної допомоги, тимчасове відновлення медичної допомоги й евакуаційних коридорів: усе це дає реальний шанс тим, хто вижив, отримати допомогу й підготуватися до відбудови.

Перша фаза плану включає саме ці елементи: припинення вогню, відведення сил і повернення людей додому. Це не теоретична дипломатія; це конкретні кроки, які знижують термінову гуманітарну кризу.

По-друге, це тактична перемога і стратегічний виклик Для Ізраїлю припинення вогню означає можливість перегрупуватися, поповнити запаси, зменшити витрати на тривалі бойові операції і реанімувати міжнародну підтримку.

Водночас це не "повна перемога" над усіма проблемами: видалити ХАМАС миттєво неможливо, як і не кожна ціль війни вирішується силою. Саме тому план дає шанс для подальших дипломатичних кроків, але вимагатиме пильного моніторингу та готовності реагувати на порушення.

Ізраїль отримав паузу, яку має використати розумно, не лише для безпеки, а й для політичної стабілізації. По-третє, це результат підтримки союзника Успіх нинішнього припинення вогню багато в чому пояснюють не тиском, а політичною пропозицією, яку Трамп зробив Нетаньягу.

Замість погроз або шантажу він обрав інший шлях — підтримку.

Трамп, який після повернення у Білий дім зробив Ізраїль одним із пріоритетів зовнішньої політики, надав Нетаньягу політичну "парасольку" у складний момент: коли тиск міжнародної спільноти зростав, а внутрішня опозиція вимагала змін.

Він не примушував Ізраїль до поступок, а створив умови, за яких мир став меншим ризиком, ніж продовження війни.

Його пряма комунікація з лідерами країн Перської затоки, а також дипломатичні сигнали до Єгипту й Катару допомогли зняти напругу в регіоні й забезпечити узгодження першого етапу угоди.

Фактично, Трамп зробив те, що рідко вдається навіть професійним дипломатам: поєднав жорстку проізраїльську позицію з реальною домовленістю, яка зберігає життя цивільних і відкриває шлях до більш стабільного миру.

По-четверте, регіональна стабільність має значення для Ізраїлю Поширення конфлікту за межі Гази ставило під загрозу не лише ізраїльську безпеку, а й весь регіон.

Дипломатичні зусилля, які привели до припинення вогню, також зменшують ризик посилення протистояння в Лівані, Сирії чи на інших флангах.

Це "нова початкова точка", яка може відкрити двері для ширшої політичної роботи — якщо її підтримають міжнародні партнери і якщо місцева сторона (у тому числі уряд Ізраїлю) зможе виконувати взяті зобовʼязання.

По-п’яте: що має зробити Ізраїль зараз Використати паузу для відновлення обороноздатності та захисту громадян. Забезпечити прозорі механізми моніторингу припинення вогню й негайно реагувати на порушення — це зменшить як внутрішню напругу, так і міжнародну критику.

Просувати дипломатію з сусідами і з партнерами, щоб перетворити тимчасову паузу на довший період безпеки та економічного відновлення. Бути готовими до політичних рішень, які можуть бути непопулярними, але необхідними для довгострокової стабільності.

Провідні редакції наголошують: мир не приходить автоматично — його треба будувати. Підсумую, підтримувати припинення вогню означає підтримувати життя, безпеку й шанс на майбутнє для ізраїльтян.

Це не відмова від цілей безпеки й не відмова від спроб притягнути до відповідальності тих, хто несе відповідальність за жахливі напади.

Це обґрунтована, відповідальна і, у нинішніх обставинах, правильна стратегія: перервати кровопролиття, повернути людей додому, відновити ресурси і дати собі шанс на ширшу, реалістичну політику безпеки та миру. Цей мир — початок, його треба закріпити й захистити.