"Бо війна": від кого насправді українські чиновники приховують дані про майно політиків

Ми з України З першого дня війни Фокус ні на хвилину не припиняв роботу. Наша команда вважає своїм обов'язком інформувати читача про те, що відбувається, збирати й аналізувати факти, протистояти ворожій пропаганді.

Сьогодні Фокус потребує вашої підтримки, щоб продовжувати свою місію. Дякуємо за те, що ви з нами.

Не маючи найменшого уявлення про кібербезпеку та весело сміючись над ризиками безбашенної діджиталізації, з початком великого вторгнення діджиталізатори з переляку просто відімкнули усе цифрове. Реєстри, бази даних, онлайн-сервіси, набори відкритих даних.

Гойдалки невігластва сахнулися у протилежну крайність: від зверхнього ігнорування теоретичних ризиків — до параноїдального жаху та стократних перестраховок після практичної реалізації цих ризиків. Читайте кращі матеріали розділу на сторінці "Фокус.

Діджитал" в Facebook Але перший переляк минув і мозок почав потроху приходити до тями. Реєстри та е-послуги почали потихеньку відновлювати, навіть "Дію" з третього разу повернули до життя. Тепер настала черга і відкритих даних. Але не поспішаємо радіти.

Тому що ми і вони під цим терміном розуміємо геть не одне й те саме. Наприклад, діджиталізатори пропонують прибрати з відкритих даних інформацію "про народних депутатів України, їх активність і майновий стан".

Тобто на виборах їх обирають відкрито, а от про їхню діяльність, скільки грошей вони собі наколядували та на кого все майно записали – військова таємниця? Під час "неактивної" війни ворогу дозволено все це знати, а під час "активної" – в жодному разі? Як це завадить державі-терористу вбивати нас? Також МЦТ (Міністерство цифрової трансформації — ред.

) пропонує засекретити "Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення". А ще – реєстр декларацій суддів. Та навіть перелік уповноважених підрозділів боротьби з корупцією.

Якщо вже руйнувати всю систему протидії корупції, то робити це комплексно, одночасно й по різних напрямках. І привід підходящий – "війна ж!".

Навіщо під час війни плебсу знати хто в державі корупціонер? Це ж перешкодить працевлаштуванню у державні структури "цінних кадрів", які будуть тимчасово вірними тому, хто більше заплатить. ЄДР (Єдиний державний реєстр юридичних осіб та гомадських формувань, — ред.

) також залишиться закритим для "простого народу", хоча дані з нього розвідка РФ зможе без проблем й надалі купляти через підставні або підкуплені фірми.

А ще МТЦ планує законодавчо зацементувати секретність витрачання отриманих донатів: "Інформація про використання коштів, які надійшли на рахунок для забезпечення протидії інформаційним загрозам з боку держави-агресора".

"А шо, так можна було?" — зі сльозами запитають у цьому місці колишні керівники колишнього міністерства інформаційної політики. Згадані вище "нововведення" продиктовані, безумовно, корупційними інтересами їх ініціаторів.

Але якими інтересами продиктована заборона публікувати "Перелік дитячо-юнацьких спортивних шкіл та шкіл вищої спортивної майстерності"? Або реєстру друкованих засобів масової інформації? Їх справді досі друкують і хтось навіть купляє? Не буду вказувати на інші численні ідіотизми, з цим непогано справився Ярослав Гарагуц – нехай теж не повністю, але все одно дякую за витрачений час на аналіз.

Тому що повний перелік займе не одну сторінку, ось самі пошукайте на свій смак. Шукати дуже зручно: те, що пропонується публікувати під час воєнного стану – виділено жирним шрифтом та позначене зірочкою. Ну хоч щось зроблено як слід.

А якщо не з усім із запропонованого МЦТ будете згодні, то свої зауваження, листи та малюнки надсилайте авторам. Під гаслом "атопутіннападе" МЦТ стрімко тягне Україну до стану класичної антиутопії: авторитаризм, безправ'я, неконтрольована корупція, тотальна секретність.

І не важливо, що "прихована" інформація вже давно є у ворога. Діджиталізатори ховають її не від росіян, а від нас. Щоб ми не знали як і скільки вони вкрали і скільки крадуть просто зараз.

Кого для цього призначають на потрібні посади, як зловживають владою, заради чого чіпляються за неї, і що це їм дає. Але проблема у тому, що однією з важливих умов набуття членства в ЄС є обов'язковість публікації відкритих даних.

Щоправда, не регламентовано скільки та яких саме, тому українські чиновники вирішили виконати цю вимогу, але, як завжди, чисто формально: публікувати якісь дурниці, а дійсно важливу для суспільства інформацію – приховати.

Не певен, що таку "цукерку" проковтнуть ревізори ЄС, якось сумніваюся. Але це буде приводом потім тупати ніжками на трибунах та кричати "ми виконали усі вимоги!". Забуваючи ключове слово "формально".