Три тижні до весни. Чого чекати на лінії фронту від РФ і що небезпечно для України в тилу

Але спроби дестабілізувати ситуацію в тилу, обвалити Україну зсередини ворог не полишить — саме тут зараз головна небезпека До весни — три тижні. Пунктиром наведемо деяку різкість. Останні днів десять емоційно були дуже важкими.

Не повторюватимуся, вже багато хто написав: експлуатуючи наші реальні проблеми, Росія посилює розгойдування зсередини, тому що на фронті свої завдання вирішити не може. Як це "не може" виглядає "в матеріалі".

Трамп днями знову згадав масштаб російських втрат, позначивши цифру 900 тис. (мабуть — пораненими та вбитими). Група "Інформаційний спротив" продовжує рахувати тих убитих, яких публічно визнали в самій Росії. Тобто, це самий мінімум втрат. Станом на 30 січня 2025 р.

у нашій базі — 95848 імен, які можна структурувати за регіонами. І близько 450 осіб, де потрібна додаткова атрибуція. У період з 31 грудня по 30 січня в Росії показали 5089 убитих. Це без корейців, із Кримом, але без ОРДЛО.

Частина цих втрат — за попередні періоди, але левова частка — свіжі. Згідно з досвідом наших підрахунків, кількість убитих має бути МІНІМУМ удвічі більшою. Тобто, російські війська на місяць тільки вбитими втрачали від 10 тис. осіб.

Якщо рахувати за класичною пропорцією 1:3, то втрати російської армії становлять щонайменше 40 тис. осіб на місяць. А це БІЛЬШЕ, ніж росіяни залучають найманців. Додайте сюди дезертирів.

Те, про що я вже згадував: уже кілька місяців у росармії спостерігається розрив між втратами та поповненням, вони спалюють резерви. Вони вже давно перестали вчити новобранців, кидають їх у бій у найкоротші терміни. Розрив збільшується.

Звідси всі ці атаки смертників на милицях. ДіпСтейт уже зазначав дві цифри: Це про що? Це про те, що осіння наступальна хвиля росармії пройшла свій пік і рухається по низхідній. Їм уже потрібне перегрупування, щоб розширити атакувальні дії на покровському напрямку.

Місяць тому я висловив гіпотезу, що до березня росіяни втратять здатність тиснути та просуватися навіть у січневому темпі, якщо тенденції збережуться. Щоб зламати цей тренд, вони повинні: Перше без проведення нової хвилі масової мобілізації ускладнене.

Друга опція має дві складові — внутрішня дестабілізація в Україні та переривання зовнішньої допомоги. Переривання зовнішньої допомоги може статися як із суто зовнішніх причин, так і внаслідок внутрішньої дестабілізації.

Бо реальним буде питання: а хто виявиться кінцевим одержувачем? Таким чином, у всіх побудовах внутрішня дестабілізація — наріжний камінь. Тому сюди вони ввалюватимуть ресурс по наростаючій.

Не треба бути ворожкою, щоб передбачити — наступний сплеск буде приурочений до третьої річниці повномасштабного вторгнення. Варто проявити особливу холоднокровність. Що з іншого боку? Проскакувала інформація, що допомогу зупиняли, але відновили.

Якщо колишній обсяг збережеться — це певна стабільність до літа. Сигнал від Франції щодо літаків. Сигнал від Нідерландів щодо літаків. На фронті це поки що мало позначиться, а ось на безпеці в тилу (як частина ППО) має позначитися. Ну, і Курськ, який з'їдає російські ресурси.

Для Путіна маячить некрасива перспектива приймати гостей 9 травня, демонструючи нездатність захистити свою територію. Знову-таки. Це не означає, що не видно наших проблем. Ще як видно. У Харківській області в районі Дворічної все складно, але наші війська роблять неможливе.

І не тільки там. Разом. За умови: - навесні можуть виникнути передумови для тимчасової (!) стабілізації лінії фронту. Це — матеріальна основа. А далі починається політика як мистецтво можливого, когнітивна війна тощо.

Усі ці циферки й викладки в Москві та Вашингтоні знають краще за нас. І знають багато чого, чого не знаємо ми. Особливо — в плані реального стану економіки та можливостей виробництва зброї. Виникає конфлікт двох мотивацій.

З одного боку, можна форсувати активність, щоб закріпити передумови для стабілізації ЛБЗ і перетворити їх на основу для припинення вогню. Стабілізацію фронту американці вже називали необхідною умовою.

З іншого боку, у Путіна точно буде мотив спробувати перетерпіти ще півроку. Що означає: спочатку вони тягнутимуть час, а в підсумку перший раунд контактів Трамп-Путін закінчиться невдачею і до зрушень не призведе. Тоді ще півроку приблизно. І в цьому є логіка.

Тому що цього року не тільки 9 травня, що актуально для Європи, а й вересень — що актуально для АТР. А команда Трампа прямо дає зрозуміти: європейський театр (крім Ізраїлю) — це справа європейських союзників по НАТО.

А Вашингтон чітко позначив пріоритети дзвінками, першими зустрічами (Японія, Австралія, Південна Корея тощо). Тому, якщо не вийде стабілізуватися навесні, масштабний символічний привід буде ще у вересні. Де — на боці Росії — буде активно задіяний Китай.

Що ми зараз можемо робити і що залежить від нас: Тоді збережеться вибір між поганим і жахливим, а також шанси боротися за краще майбутнє. Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції.