Світ навпіл: чому Захід не може зупинити країни, що допомагають Путіну

Ще на самому початку путінської "СВО" у лютому 2022-го, повномасштабна війна була інтернаціоналізована, оскільки територія сусідньої Білорусі використалась у якості стартового майданчику для нападу РФ на Україну.

Через кілька місяців після того, як Росія почала повномасштабне вторгнення офіційний Тегеран почав постачати їй свої безпілотники типу Shahed, а згодом і балістичні ракети, які й до нині активно атакують українські міста та селища.

Наприкінці квітня 2025 року КНДР офіційно підтвердила участь своїх військ у війні проти України, тоді як Китай, попри затримання своїх громадян безпосередньо на полі бою, заперечує участь у війні та усіляко відхрещується від будь-якої іншої військової допомоги Москві.

Тим часом керівництво Північноатлантичного Альянсу чи не вперше публічно визнало, що на даний момент щонайменше три країни активно допомагають Росії вести повномасштабну війну проти України. "Китай, Північна Корея та Іран допомагають Росії.

Ми знаємо, що Пекін є ключовим посередником війни РФ проти України, постачаючи Москві товари подвійного використання та допомагаючи їй обходити санкції.

Водночас КНДР отримує від Росії багато технологій в обмін на підтримку, а Іран отримує гроші від Російської Федерації та використовує їх, щоб сіяти безлад на Близькому Сході.

Ці чотири країни (РФ, КНР, КНДР та Іран — Фокус) працюють разом, і ми маємо припинити бути наївними", — заявив у понеділок, 26 травня, під час виступу на парламентській асамблеї Альянсу в Дейтоні (США) генеральний секретар НАТО Марк Рютте, якого цитує La Repubblica.

Закликавши союзників не бути наївними, генсек НАТО не запропонував натомість жодних чітких кроків протидії геополітичному "квартету" в обличчі Пекіну, Москви, Тегерану та Пхеньяну, який, на думку експертів, може розширюватися за рахунок нових гравців.

Світ не може зупинити Росію та її союзників, оскільки значна частина партнерів України, боїться ядерної зброї РФ, переконаний експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв.

"По-перше, наші союзники забули уроки Холодної війни і забули, що в ядерну гру можна грати вдвох.

По-друге, вони занадто увірували в ліберальний світопорядок, а тому просто не знають, які інструменти слід задіяти задля угамування КНР, КНДР, Ірану, Росії та інших міжнародних порушників.

Нинішні світові лідери, на жаль, не Рейгани, не Міттерани і не Черчиллі і просто не знають, як грати у цю надзвичайно жорстку велику геополітичну гру.

Щоправда, деяким лідерам, скажімо, Мерцу, Макрону та Стармеру слід віддати належне – вони принаймні адаптуються, намагаючись бути жорсткішими. Тому, якась зміна йде, але в цілому ситуація така, що ми переживаємо нову Холодну війну і Україна опинилася в її епіцентрі.

Щоправда, на відміну від попередньої Холодної війни у нас наразі не два центри, а декілька десятків", — підкреслює експерт у розмові з Фокусом.

На переконання Олександра Краєва, наразі світ переживає процес дроблення, коли окремі країни чи регіони об’єднуються в потужні альянси і починають проводити свою геополітичну гру.

"Між тим, ці процеси дроблення зовсім не суперечать глобалізації, тобто регіоналізація не призведе до націоналізму. Мова, скоріше, тут йде про те, що у нас тепер вже не має світового поліцейського і достатньо довгий час не буде.

Тепер у нас є прямі протистояння і на глобальному рівні йдеться про нову велику Холодну війну між Китаєм та США. І якби попередні адміністрації Сполучених Штатів не намагалися уникнути цього, ця війна вже розпочалася.

А те, що, приміром, США в індійсько-пакистанському протистоянні підгодовують одну сторону, а Китай — іншу — яскраве тому свідчення. Це все наростатиме та продовжуватиметься.

Грубо кажучи, якщо ми хочемо зрозуміти, що на нас чекає найближчі 20-30 років, пильно дивимося у минуле і аналізуємо, що відбувалося в період 1960-1989 років"? — зазначає аналітик. Експерт особливо акцентує на тому, що РФ і КНР насправді і не виходили з Холодної війни.

"Допоки Москва і Пекін, скажімо так, не дрімали, Захід 40 років насолоджувався перемогою у Холодній війні, теплою ванною ліберального світопорядку, Coca-Cola, жуйкою та рок-н-ролом.

А тут з’ясувалося, що у світі ще є мужики у шапках-вушанках з "калашниковими" в руках і є китайські заводи, які, як почали в 49-му працювати, так досі і не припиняють", — підсумовує експерт.

В той же час політолог і екснардеп Олесь Доній у розмові з Фокусом робить наступний акцент: "На відміну від світових лідерів, Україна не може включати Китай до тріади: Росія, КНДР та Іран.

Більше того, за усі країни, які станом на сьогодні безпосередньо не допомагають РФ в її агресії шляхом постачання ракет, іншої зброї та людської сили, нам потрібно боротися.

Але ситуація для нас дуже і дуже непроста, наприклад, Туреччина є країною-членом НАТО, яка не приєдналася до антиросійських санкцій і через її територію спокійно літають російські літаки. При цьому ми не можемо спалювати мости з Анкарою, як власне і з Китаєм.

Так, завдяки КНР Росія ухиляється від значної частини санкцій і ми можемо підозрювати, що участь військових КНДР у російсько-українській війні відбувається за відповідних санкцій Пекіну. Тим не менше, з Китаєм у нас досі один з найбільших товарообігів".

Підкресливши, що станом на сьогодні Україна багато в чому залежна саме від Китаю, зокрема й у війні, експерт додав: "Не можна в жодному разі недооцінювати постачання з КНР нехай не військових, але розвідувальних дронів, а також складових, які використовуються українськими виробниками.

Це насправді без жодних перебільшень колосальний сегмент". Між тим чимало країн своїм нейтралітетом фактично підіграють Росії, констатує Олесь Доній, і це ставить Україну, "яка не може бути в опозиції до половини світу" в достатньо складне положення.

Експерт вважає, що на сьогодні стовідсотковими ворогами офіційного Києва є лише чотири держави: РФ, Білорусь, КНДР та Іран.

"Якщо говорити про те, чому за весь час російсько-української війни світ не зміг зупинити Росію і трьох її запеклих поплічників, то слід визнати, що переважна більшість країн керується, передусім, прагматичним інтересом, який лежить виключно в економічній площині.

Тобто, тут йдеться про складний клубок глобальної співпраці та взаємозалежності. В цьому контексті, зокрема, можна згадати США та Китай, тому емоції — це одне, а прагматичні вигоди — зовсім інше. Останній фактор, як не крути, є домінуючим", — зазначає Олесь Доній.

Станом на сьогодні величезним викликом для світу, а особливо для України експерт вважає те, що адміністрація США "радикально змінила політику".

Це, на переконання політолога, може призвести до значного посилення в ухваленні Вашингтоном важливих міжнародних рішень надмірно прагматичних інтересів, в яких може взагалі не знайтися місця для підтримки Києва.

З огляду на це, резюмує Олесь Доній, Україні доведеться долати надскладний шлях дипломатично-медійного переконання американської адміністрації.