Командири на довірі: що потрібно для того, щоб армія працювала нормально

Яким має бути добрий командир? Це наболіле питання піднімає військовий аналітик Костянтин Машовець — і сам відповідає: хороший командир точно знає обстановку, бо користується довірою підлеглих.

Формалізм у оцінці РЕАЛЬНОГО стану військ рано чи пізно закінчується трагедією. Причому навіть тоді, коли твоя "красіва" доповідь станом "на зараз" повністю задовольнила старше командування.

За формальною цифрою у зведеній таблиці даних або тактичними знаками на мапі у значній кількості випадків криється не зовсім та картина, яку уявляють собі командири\начальники, що дотичні до прийняття відповідних рішень.

Саме страшне у батальйонно-бригадній ланці бойового управління — "відірватися від землі". Те, що військовою мовою називається "не володіти реальною ситуацією". Це стосується як стану власних військ, так й даних "за противника".

А далі починається ланцюгова реакція… На основі формалізованих даних, які мало або повністю не відповідають реальному стану речей, приймаються помилкові управлінські рішення, формулюються та віддаються відповідні, такі ж самі не обґрунтовані бойові накази, у загальному підсумку — втрати, яких цілком можливо було уникнути.

Це не означає, що комбриг чи комбат повинні щоденно повзати по спостережним пунктам на передовій чи шариться по "опорникам" (хоча й це робити час від часу, явно не завадить).

Він повинен налагодити таку систему командування (управління), а також розвідки та спостереження за противником (яку, до речі, ВСІ керівні настанови та посібники визначають, як БЕЗПЕРЕРВНИЙ процес), що дозволили б йому у будь-який момент часу точно, без викривлень знати ситуацію у всій смузі, районі (на ділянці) дій підпорядкованого йому формування.

Так, розумію, це важко, треба постійно працювати з людьми — пояснювати, роз'яснювати.

А якщо у тебе в підпорядкуванні ще й до того ціла купа підлеглих, які "краще знають, як тре командувать", або мають "відмінну точку зору" на процес виконання того чи іншого бойового завдання, то все це стає ще більш обтяжливим.

Але справа полягає в тому, що згадана вище мною система командування базується (або краще сказати, починається) з ДОВІРИ. Якщо ваші підлеглі вам довіряють, то й доповіді від них будуть реальні, а не "намальовані".

По-іншому, ніяк… Як доводить досвід, ОСТРАХОМ покарання за "неправдиві доповіді" можливо добитися потрібного ефекту (реалізму) лише на короткий термін часу, а далі — усе по-новій… Ще раз наголошую.

Найбільш міцна та тверда "опора" для підвищення рівня реалізму у зборі даних про стан власних військ та оцінці стану військ противника — ДОВІРА вам з боку підлеглих. Й кожний командир\начальник сам вирішує, як її добитися.

А якщо він "забьє" на цю справу, то буде ЗАВЖДИ знаходитись в "емпіріях" (й відповідно, приймати управлінські рішення, тотально відірвані від реального стану речей).