Путін не захотів вийти з війни — як Кремль відкинув мир від Трампа і чому військова машина РФ уже не зупиниться

Дивуючись цьому, військовий експерт Ігаль Левін доходить висновку, що військова машина РФ уже не може зупинитися, а Путін став заручником власної армії.

Історики, звісно, ще розбиратимуть цей кейс: протягом понад пів року США з безпрецедентною пропозицією давали Росії можливість вийти з руйнівної пастки, в яку росіяни самі себе загнали.

Причому вийти не просто, а на почесних умовах — з червоними доріжками, зняттям санкцій, пропозиціями спільних проєктів і втішними призами.

Загалом, у війнах такого масштабу таке просто не трапляється — унікальний випадок, і від пропозицій такого рівня просто не відмовляються.

Звідси у багатьох була впевненість, що Путін погодиться, тому що від добра добра не шукають, і це буквально максимально вдале віконце, в яке можна встигнути проскочити, поки двері пастки не зачинилися остаточно.

Але Путін не просто відштовхнув руку Трампа, а зробив це в максимально збоченій формі — глумлячись над ним і виставляючи блазнем перед усім світом.

Цікаво, що зетники і, ймовірно, просто байдужі громадяни РФ (байдужість = пасивне обслуговування курсу Кремля) справді сподівалися на певне заморожування — це проглядало поміж рядків: від внутрішніх бесід до розмов, як то кажуть, на кухні.

І ось мені цікаво — чи розуміють вони, наскільки їхній лідер схибив, на тлі того, що США повністю розблокували продаж зброї Україні за європейські гроші (де тільки один пакет від однієї країни може коштувати пів мільярда євро), а тепер ще й запровадили й нові санкції.

Таке відчуття, що Путін немов грає в "хойку" — можна перепробувати купу сценаріїв і глянути: "а цікаво, як воно буде, якщо так?" — при цьому ніби не розуміючи, що навіть у режимі "айронмена" у тебе немає права на помилку. Що вже говорити про реальне життя.

Можливо, Путін усе розуміє, але банально не знає, що робити зі своєю військовою економікою та армією — буквально черню і непотребом, яке тримається в дисципліні тільки поки є активний фронт і драконівські методи.

Це не регулярні ВДВ-контракти, яких можна просто повернути додому на ППД, і не хлопчики-призовники — тут буквально незрозуміло, що робити з цією оравою, як і що робити з військовою економікою і накопиченими протиріччями всередині самої РФ.

І якщо в цьому причина — тоді все стає на свої місця. Історія знає чимало прикладів, коли військові машини не могли зупинитися, діючи буквально за інерцією і слідуючи військовій логіці, навіть коли було вже очевидно, що вони мчать у прірву.