Це агонія! Президент Росії слідом за Каддафі та Мілошевичем пішов ва-банк

Ми з України Цар Микола ІІ, ухвалюючи рішення вступити у війну, теж не думав, що через три роки його буде скинуто з трону, а ще через рік — розстріляно більшовиками в підвалі, разом із усією своєю родиною.

Після блискучої перемоги ЗСУ на Харківщині та ганебної втечі російських армій, Путін і його найближче оточення вперше по-справжньому подивилися в бездонну прірву, і могильний холодок пройшов по їхніх спинах.

Мізків ще вистачило на те, щоб зрозуміти, що після наступних ударів ЗСУ вся лінія оборони від Куп'янська до Херсона тріщить по швах, і її не вдасться заткнути ні загонами зеків-найманців, ні "тік-ток" військами Кадирова.

Але прогрес розпаду особистості разом із шизофренією прогнозовано не підказали Путіну кращого виходу, ніж кинути в топку війни нове гарматне м'ясо.

Рішення про проведення фейкових референдумів із наступним включенням тимчасово окупованих територій до складу РФ потрібно було лише як привід провести часткову мобілізацію, щоб хоч якось заткнути дірки, що виникли після масового дезертирства.

Тепер за злочинну авантюру Путіна розплачуватимуться своїми життями сотні тисяч молодих росіян. Утім, не лише росіян.

"Равшани" та "Джамшути" відсьогодні можуть отримати громадянство РФ за спрощеною процедурою, але для цього спочатку доведеться піти повоювати в Україну та спробувати вижити. Тож охочих буде небагато.

Путін раніше робив усе, щоб не проводити мобілізацію, бо знав, що, за опитуваннями громадської думки, лише 10% росіян підтримували ідею примусового призову.

Чи будуть мобілізовані, погано навчені та нашвидкуруч збиті частини на старій, іржавій бойовій техніці 60-80-х років боєздатними? Чи здатні вони вистояти перед ударами ЗСУ, озброєних HIMARS та іншою найсучаснішою зброєю НАТО? Очевидно, що ні.

Вони тікатимуть разом із кадровими частинами росармії наввипередки з кадирівцями та вагнерівцями. Жодної мотивації вмирати за маячні ідеї Путіна про відновлення СРСР у знову мобілізованих російських чоловіків немає.

А ті, хто хотів повоювати проти України добровільно чи за гроші, вже зробили це. Більшість, щоправда, не повернулася додому чи повернулася інвалідами. Повернувшись додому з програної війни, вони дестабілізують Росію, вкинувши її в нову страшну смуту.

Надії на те, що наші західні союзники раптом злякаються Путіна та перестануть підтримувати Україну зброєю, Путін не має. Мета мобілізації чоловіків — це не перемога над Україною. Путін сам уже в неї не вірить.