Чому в армію гребуть усіх поспіль, а діти можновладців не просихають у Куршевелі

Не вечірніх сеансів психотерапії, а правдивих слів. Не любові до друзів, а ненависті до ворогів". Думка. 20 липня 1914 року російський імператор Микола II урочисто проголосив маніфест про вступ Російської імперії у війну з Німеччиною.

Народ плакав і тріумфував, бухав і записувався в армію. Патріотичний підйом був загальним та жахливим. 2 березня 1917 року імператор Микола II внаслідок війни зрікся престолу.

У столиці не вистачало хліба, війська відмовлялися воювати, еліти хотіли змін, народ бунтував… 4 жовтня 1914 року у всіх німецьких газетах був опублікований Маніфест дев'яноста трьох німецьких інтелектуалів на захист дій Німеччини у війні, що починається.

Документ вихваляв миролюбність німецького кайзера Вільгельма II, прославляв шляхетність німецьких солдатів і піддав анафемі ворогів Німеччини. Націоналістична шизофренія зашкалювала.

9 листопада 1918 року німецький рейхсканцлер Максиміліан Баденський оголосив про зречення кайзера від престолу, внаслідок чого Вільгельм утік до Нідерландів і попросив там політичного притулку. Німецький фронт розвалився, у країні вирувала революція.

Прикладів можна навести десятки й сотні, суть одна: спершу ми їх любимо й обожнюємо, потім, коли благородні мотиви війни розбиваються об рифи нечуваної корупції та розпутінського свавілля, починається переоцінка можновладців: кожного зважують та вимірюють, кожне вимовлене слово піддається скрупульозному аналізу, всяку дію розглядають крізь мікроскоп упередженості.

Це як у старі добрі мирні часи, коли в рік на дорогах гинули якихось дві-три тисячі людей всього-на-всього, але раптом одна жахлива, кривава ДТП з купою жертв змушувала всіх зупинитися і задуматися: а якого біса у нас не дотримуються правил дорожнього руху?. .

що роблять даішники, крім сидіння в кущах?. . чому на дорогах немає розмітки?. . чому не працюють світлофори?. . і чим, чорт забирай, займається наша богом обрана влада?. .

І справді: чому не закуповуються вкрай необхідні весільні дрони? Чому у військах не вистачає мінометів та мін до них, а ми вже випрошуємо винищувачі? Чому в армію гребуть усіх поспіль як покарання, а діти можновладців не просихають у Куршевелі? Чому чиновники купаються в грошах, а військовим обрізають зарплатню? Хто нарешті винен у тому, що країна виявилася не готовою до війни? І хто покараний? Незручних питань з кожним днем буде більше й більше.

Чим більше буде смертей — тим більше буде питань до влади, політиків, чиновників, генералів, розпорядників волонтерських фондів, журналістів національного телерадіомарафону. До всіх. Страшна війна потребує чітких та однозначних відповідей.