Український полігон для КНДР: як Північна Корея на нашій війні вчиться перемагати Південну

Розвідка Південної Кореї оприлюднила такі цифри. За їхніми оцінками, у війні проти України вже загинуло щонайменше 300 і поранено понад 2700 військових із КНДР. Про що ці цифри? Та самі по собі — ні про що.

Армія КНДР не стане слабшою — по їхній кількості такі втрати сильно не вдарять. Для України ці три тисячі мінус — менше двох діб за зведенням Генштабу в загальній кількості відмінусованого противника.

І нам узагалі байдуже, кого "забаранили" — російських військових, найманців із якоїсь Куби або цих із КНДР. Тож витрачати час на публікацію цієї новини не варто, як і на читання. Проте, є один важливий момент.

Що отримує як плату за ці втрати КНДР? Гроші? Так, звісно, але це не головне. Не та кількість і не ті суми. Головне, вони отримують досвід. Реальний досвід участі в сучасних бойових діях. Поранених можна вилікувати. Тих, хто вижив, замінити по ротації.

Рано чи пізно в армії КНДР буде досить велика ударна група ветеранів сучасної війни. А Південна Корея, яка вивчає тактику противника виключно за допомогою розвідки, так і залишиться великою армією теоретиків.

Думаю, всім зрозуміло, як розвиватимуться бойові дії в разі зіткнення ветеранів із теоретиками? Кому незрозуміло, запитайте у знайомих українських військових — чим відрізняється підрозділ ветеранів від укомплектованого новачками з будь-якою підготовкою.

Висновок на поверхні. Якщо (коли?) черговий Кім захоче піти війною на сусідів — їм кранти. Швидко і болісно. Найбільш технологічна зброя не врятує від тих, хто вже мав з нею справу і вижив. Повірте, ми знаємо.

Як безсилі ракети проти невеликих мобільних груп із грамотними командирами. Як два екіпажі на пошарпаних джипах із дронами можуть зупинити і спалити колону бронетехніки. Ми навчилися і вчимо поповнення. Військові КНДР теж навчаться.

З росармії, хто вижив — теж дуже небезпечні ветерани, не порівняти із самовпевненими індиками зразка 2022 року. Тому в разі нової війни між Кореями в найближчій перспективі переможець уже очевидний.

Хіба що, влада Південної зважаться теж направити військових за досвідом до нас на реальну війну. І тут же перевіряти ефективність своєї зброї та озброєння. Взагалі, доля Корейського півострова мені практично байдужа.

А витратив час на написання цього тексту я заради цього, останнього абзацу. У найсучаснішої армії ніжних теоретиків немає ЖОДНИХ шансів проти озброєної гірше за стару техніку армії ветеранів.

Тож автори рейтингу армій світу, які поставили Україну на 20-те місце, можуть сміливо злити його в унітаз. Тож якщо Росія зараз підпише з Україною мир, зупиниться, а за пів року накопичить сили і піде в Європу повз нас — на них чекає шок і жах.

Якщо зможе захопити більшу частину України і полізе далі через кордони — на Європу теж чекає шок і жах. До Італії, може, і не дійдуть. До Німеччини — легко. Саме про це варто думати всім європейським політикам і журналістам, лідерам думок і умовним "польським фермерам".

Розчавлять. Винятків для тих, хто працював на них, не буде, хіба що для одиниць. У страшне дуже важко повірити. Але від цього воно не перестає траплятися. Траплятися у протиприродний спосіб із недовірливими оптимістами. . .