Втім, журналісти зацікавилися, звідки у Пакистану взялися такі ракети. Про це пише Defence Express. Портал Janes в своїй публікації вказує, що збройні сили Пакистану мають два типи ракет — Fatah-1 з дальністю пуску до 140 кілометрів та Fatah-2 з дальністю пуску до 400 кілометрів.
Про ці ракети стало відомо кілька років тому, і у відкритому доступі є дані з приводу цього озброєння. Так, Fatah-1, завдовжки 8 метрів, має дальність 140 кілометрів, а для наведення на ціль використовується поєднання GPS та INS. Відхилення від цілі становить 50 метрів.
Fatah-2 завдовжки 7,5 метрів і має дальність 400 кілометрів. Для наведення на ціль використовується поєднання GPS та GNSS, кругове відхилення від цілі теж складає 50 метрів.
Після того, як стало відомо, що в арсеналі Пакистану з'явилися такі ракети, військові оглядачі почали з'ясовувати, звідти Ісламабад взяв необхідні технології для їхнього виготовлення і виявили, що Fatah дуже схожий на китайську ракетну систему A200, яку, наприклад в Білорусі отримала назву "Полонез".
Втім, експерти також зауважують, що є деякі нестиковки у масогабаритних показниках цих двох ракет. Відомо, що основним типом ракет до того ж "Полонеза" є M200, де стартова маса складає аж 750 кілометрів, що вдвічі більше аніж в пакистанських ракет сімейства Fatah.
"Тобто тут відкритим є питання про те, яку частину необхідних технологій для цього "вбивці індійських С-400" міг дати Китай, а яку частину — створив сам Пакистан", — зауважили в Defence Express.
Українська
English
USA
Français
Deutsch
Italiano
Polski
Čeština
Español
Slovensku
