Єгипет та Ефіопія готуються до великої війни: що не поділили в Африці союзники Росії

Сомалі, у свою чергу, уклала антиефіопську угоду з Єгиптом — і до цієї країни вже прибули від 5 до 10 тисяч єгипетських солдатів.

А ще на це все з незрозумілим поки що "виразом обличчя" поглядає Судан… Нові військові альянси створюються не без причини: в Африці настає нова велика війна. За ресурси, вихід до моря та за питну воду.

Фокус спробував оцінити масштаби пожежі, яка ось-ось спалахне на берегах Аравійського та Червоного морів.

Зрушення у системі безпеки та управління відбуваються по всьому світу, і багата на природні ресурси Африка є одним із об’єктів протистояння між старими світовими лідерами та претендентами на панування.

Нові місцеві еліти хочуть перейти у статус суб’єктів якщо не світової, то хоча б африканської політики. Це сприяє утворенням нових регіональних альянсів місцевих держав.

У столиці Еритреї Асмарі відбулася зустріч лідерів Єгипту, Сомалі та самої Еритреї — країни згуртувалися проти Ефіопії. І тут увійшли у конфлікт не просто країни Африки. Невдовзі може спалахнути війна між двома новими членами БРІКС.

У недавньому саміті БРІКС, що зібрався у російські Казані, вперше взяли участь нові країни, які вступили до організації з початком цього року. I одразу утворення продемонструвало проблеми єдності своїх членів – на зустріч не прибув лідер Саудівської Аравії.

Проте це лише видима проблема бунтівної організації, адже ще між двома новачками БРІКС взагалі може розгорітися справжня війна. Нову спілку Єгипту, Сомалі та Еритреї експерти назвали Антиефіопським альянсом. Найвагомішою силою у ньому може стати офіційний Каїр.

Фокус дослідив природу конфлікту, що може спалахнути між Єгиптом та Ефіопією, і дізнався, до чого тут вода.

Чи не єдине, що об’єднує сучасний арабський світський та мілітаризований Єгипет із всесвітньо відомим історичним брендом, що утворив цивілізацію кілька тисяч років тому, це залежність від ріки Ніл.

Особливістю цієї однієї із найбільших у світі річок є те, що вона тече із півдня на північ і впадає у води Середземного моря, перед цим утворюючи дельту (розгалуження на кілька течій).

Саме це дозволило давнім мешканцям безплідної пустелі заснувати землеробську цивілізацію, скориставшись циклічними повенями річки.

Пройшли тисячоліття, технічні можливості людства змінилися до невпізнанності, проте сталим залишилося те, що населення Єгипту (зараз воно становить понад 100 млн осіб) розташоване навколо течії Нілу і повністю залежить від його вод.

Відтак цей фактор завжди не проти були використовувати сусіди вище за течією. Так, британцi контролювали Судан, що розташований вище за течією Нілу, i це було суттєвим фактором впливу на країну пірамід з боку Великої Британії у ХІХ столітті.

З того часу, на думку норвезького професора Тор'є Тведта, у Єгипту залишився страх залишитися без води, яку хтось перекриє зверху за течією. Зараз цю ж карту прагне розіграти значно слабша за геополітичною вагою Ефіопія.

Ефіопія — єдина країна в Африці, що не стала колонією європейських держав у ХІХ столітті, проте зараз її позиції досить слабкі. У країні відбулася громадянська війна, яка закінчилася хитким перемир’ям у 2022 році. Зараз уряд фактично не контролює бунтівний регіон Тиграй.

Прем’єр-міністр країни Абій Ахмед прагне перевести увагу незадоволеного населення на будь-які успіхи. Саме цим, на думку геополітичного аналітика Джонатана Фентона-Харві, зумовлені останні рішення офіційної Аддіс-Абеби.

З 2011 року Ефіопія споруджує на Нілі гігантську греблю "Відродження", вартість якої оцінюється у $4 млрд. Тринадцять років тому Єгипет розривали внутрішньополітичні кризи.

Проте прихід до влади військових (де-факто військові заправляють у цій країні останні десятиліття) змінив ситуацію. Маршал Ас-Сісі, розуміючи критичну вагу вод Ніла для жителів Єгипту, постійно піднімає тему дамби на різних майданчиках.

Востаннє це було зроблено у листі до Ради Безпеки ООН, де Ефіопію звинуватили у порушенні усіх можливих міжнародних угод та права. Ефіопія користується своїм географічним положенням – у неї немає спільних кордонів із Єгиптом. А "дієвість" ООН відома зараз усім.

Тож в Аддіс-Абебі прекрасно розуміють, що Єгипту до них не дотягнутися — завершили спорудження дамби й тепер готують наповнення утвореного нею водосховища водою.

Зрозуміло, що у владних кабінетах Ефіопії окрім економічних вигод, які принесе введення її в експлуатацію, прорахували і усі геополітичні бонуси, які у стратегічній перспективі може принести вплив на Єгипет — одну із наймогутніших в усіх аспектах країну Африки та арабського світу.

Розуміють усю небезпеку від дамби Відродження й у Каїрі. Адже доля країни опиниться в руках ефіопського уряду, позаяк без води немає життя. Проте до останнього часу дієвих механізмів впливу на офіційну Аддіс-Абебу у Каїра не було.

Проте таку можливість єгиптянам надала сама Ефіопія. У 1993 році від країни відділилася Еритрея, позбавивши Ефіопію виходу до моря. За два роки до цього в оповитому громадянською війною Сомалі проголосив незалежність Сомаліленд.

Це утворення досі не визнала суверенною державою жодна країна світу. У січні цього року Ефіопія уклала із сепаратистським урядом Сомаліленду угоду про оренду 20 кілометрів прибережної зони терміном на 50 років.

Таким чином на горизонті замайоріло визнання Сомаліленду Аддіс-Абебою, а Ефіопія може стати першим членом ООН, який визнає цей квазідержавний анклав.

Зрозуміло, що у столиці Сомалі Могадішо усіма можливими способами намагаються запобігти цьому факту руйнації цілісності держави вже де-юре.

Європейський експерт із питань Африки доктор Мохамед Елдо відзначає, що вихід Ефіопії до моря стратегічно невигідний також Еритреї, адже додає ще одного конкурента за контроль над морськими шляхами у регіоні.

Цікаво, що у Сомалі знаходиться ефіопський миротворчий контингент. Після укладення січневих домовленостей офіційний Могадішо (столиця, найбільше місто та головний порт Сомалі) почав вимагати виведення ефіопських військ із території країни.

А замінити їх вирішили… саме на єгипетський збройний контингент. У серпні Сомалі відвідав єгипетський військовий корабель, який привіз зброю до країни, до цього до країни кілька разів залітали єгипетські військово-транспортні літаки.

Ймовірно, на території Сомалі вже знаходиться близько п’яти тисяч єгипетських військових.

Розмістивши свою військову базу у Сомалі, Каїр уб’є одразу двох зайців – наблизиться до Ефіопії та її дамби, а також отримає військову присутність поблизу Баб-ель-Мандебської протоки, яка теж є життєво важливою для економіки Єгипту.

Користуючись моментом, Єгипет став збирати антиефіопську коаліцію із країн Африканського Рогу. Ще рік тому Ефіопія почувалася у повній безпеці, тепер відчуває як навколо неї затягується зашморг із якщо не ворожих, то як мінімум недружніх держав.

Ситуацію ускладнює стратегічна важливість Африканського Рогу для усієї планети, аже це один із основних шляхів сполучення між Європою та Азією, так званими "Глобальним Заходом" та "Глобальним Півднем". Це зумовлює присутність тут більш могутніх світових гравців.

Одними з таких є Туреччина та Об’єднані Арабські Емірати. Багаті на нафтодолари ОАЕ є одним з основних фінансових реципієнтів багатьох урядів регіону Африканського Рогу.

Натомість Анкара пропонує дещо дієвіше – військову продукцію свого оборонного комплексу та навіть військову силу. Туреччина взаємодіє із Сомалі з 2011 року. На території Сомалі знаходиться найбільша турецька військова база.

У лютому цього року між державами було підписано оборонну угоду. Натомість уряду Ефіопії Анкара постачала безпілотники для боротьби із повстанцями у Тиграї.

Підтримуючи добрі взаємини з обома сторонами, в Туреччині сподівалися зіграти роль посередника у конфлікті навколо Сомаліленду.

Натомість було проведено два невдалі раунди переговорів і після другого президент Сомалі Хасан Шейх Мохамуд підписав оборонну угоду із Єгиптом. Союз трьох держав суттєво зміщує баланс сил у регіоні, що, зрозуміло, не подобається багатьом гравцям.

У різних регіонах Сомалі вже висловлюють протест проти угоди з Єгиптом. Знекровлена багаторічною громадянською війною держава має чимало вразливих місць. Зокрема Ефіопія може підтримати джихадистів із руху Аш-Шабаб, щоб вплинути на офіційний Могадішо.

Щоправда, загравання із сепаратистами у даному випадку – це палка із двома кінцями, адже Сомалі та її нові союзники можуть підтримати й сепаратистів із Тиграю, що створить суттєві проблеми для уряду Ефіопії.

Також варто відзначити, що Ефіопія є єдиною православною державою в регіоні та знаходиться в оточені переважно мусульманських країн – суттєвий фактор в аспекті м’якої сили.

Як би не закінчилося це протистояння, його важливим висновком у планетарному масштабі є те, що світ переходить до ери регіональних союзів. Конфлікт або розгориться, або вирішиться без участі ООН, яка продемонструвала свою недієздатність і щодо цього питання.

Важливою особливістю ситуації є те, що на фоні послаблення позицій США як світового гегемона, на Африканському Розі не демонструє свого впливу i КНР, попри його стратегічну значущість.

Союз трьох, укладений в Асмарі, може стати новим геополітичним прецедентом, коли проблеми регіону вирішують самі його мешканці без участі світових гегемонів, колишніх метрополій та навіть держав другого ешелону — на кшталт Туреччини та ОАЕ.