Конфлікт з наслідками для інших країн: чому війна з Китаєм може вийти за межі Тайваню

За останній рік він створив запаси ключових ресурсів і зосередився на зміцненні амфібійного потенціалу, включаючи баржі з мостоподібними конструкціями, придатними для висадки на мілководних пляжах Тайваню.

Вторгнення Китаю на Тайвань не буде ізольованим актом – воно спровокує регіональний конфлікт з прямими наслідками для безпеки Австралії. Про це пише видання The Strategist у статті "Австралії приготуватися: війна на Тайвані як регіональна загроза", яку переклав Фокус.

Другий візит прем'єр-міністра Ентоні Албанезе до Китаю, запланований на цей місяць, відбудеться за кілька тижнів до 98-ї річниці Народно-визвольної армії.

1 серпня 2025 року – дата, наповнена символізмом, коли Пекін відзначить одну з віх своєї військової модернізації, яка повинна завершитися до 2027 року.

З 2021 року американські військові та розвідники попереджають, що 2027 рік знаменує собою ще одну ключову віху: дату, до якої Сі Цзіньпін наказав своїм військовим підготуватися до вторгнення на Тайвань.

Цю думку підтвердив міністр оборони США Піт Геґсет на оборонній конференції "Шанґрі-Ла" в Сінгапурі в червні цього року.

Австралійський прем'єр-міністр також матиме на увазі це попередження, оскільки Китай для Австралії – не лише найважливіший економічний партнер, але і зростаюча загроза безпеці.

Якщо Китайська Народна Республіка вирішить захопити Тайвань силою, це буде не просто вторгнення на острів, а війна, яка, швидше за все, призведе до широкомасштабного індо-тихоокеанського конфлікту з серйозними наслідками для Австралії.

КНР за правління Сі розглядає Тайвань як "священну і невід'ємну частину території Китаю". Китайська НВАК стала однією з найбоєздатніших сил планети – зі зростаючим ядерним арсеналом, найбільшою в світі постійною армією і флотом, а також сучасними ракетними військами.

Це стрімке зростання військової могутності, яке дехто порівнює зі стрімким зростанням економічної могутності Китаю як наддержави, супроводжувалося різким погіршенням відносин між Тайванем і КНР. Китай призупинив офіційні зв'язки з островом і обмежив туристичні поїздки.

Китай також активізував свої військові операції на Тайвані і навколо нього. Після візиту спікера США Ненсі Пелосі на Тайвань в серпні 2022 року Китай розпочав найбільші в своїй історії військові навчання в цьому регіоні, включаючи польоти балістичних ракет над Тайванем.

Ці демонстрації сили в супроводі дедалі ворожішою риторики вже стали нормою. Минулого року китайські військові опублікували графічну симуляцію ракет, що вражають цілі на Тайвані.

Під час конференції "Шанґрі-Ла" в тому ж році нинішній міністр оборони Китаю адмірал Дун Цзюнь заявив, що правляча Демократична прогресивна партія Тайваню (ДПП) буде "прибита до ганебного стовпа історії" і що "будь-хто, хто наважиться відокремити Тайвань від Китаю, закінчить тільки самознищенням".

Саме в цьому контексті Геґсет на тій же конференції назвав загрозу з боку Китаю "неминучою". Мої нещодавні поїздки на Тайвань свідчать про те, що у військовому співтоваристві панують змішані настрої щодо ймовірності китайського військового вторгнення.

Наприкінці 2023 року тогочасна президентка ДПП Цай Ін-вень заявила, що нинішні економічні та політичні проблеми Китаю, ймовірно, утримають його від спроби вторгнення в найближчій перспективі.

Однак у травні 2025 року вже нинішній президент Тайваню, в цілому стримано висловлюючись про перспективи вторгнення, порівняв нинішнє становище Тайваню з Європою 1930-х років.

Опитування 1200 тайваньців, проведене у вересні 2024 року Інститутом національної безпеки та оборонних досліджень країни, показало, що, хоча більшість розглядає "територіальні амбіції Китаю як серйозну загрозу", вони не вважають, що це може проявитися в нападі на Тайвань.

Така думка цілком зрозуміла. Географічне положення Тайваню, мілкі прибережні води, гориста місцевість і обмежені погодні умови для вторгнення роблять будь-який військовий напад грандіозним завданням.

Це настільки складне завдання, що Сполучені Штати відмовилися від планів вторгнення на Тайвань під час Другої світової війни в рамках операції "Козуей". Але все ж, незважаючи на труднощі, Китай явно готує свої збройні сили та економіку до можливості вторгнення на Тайвань.

За останній рік він створив запаси ключових ресурсів – зерна, нафти, кобальту, міді та залізної руди – і зосередився на зміцненні амфібійного потенціалу, включаючи баржі з мостоподібними конструкціями, придатними для висадки на мілководних пляжах Тайваню.

На тлі активізації військових навчань і більш різкої риторики ці приготування свідчать про те, що вторгнення залишається реальною можливістю – і з кожним днем стає дедалі імовірнішим.

Головний недолік австралійських дискусій про Тайвань – спрощене формулювання "чи будемо ми втручатися?", яке передбачає, що будь-який конфлікт обмежиться Тайванем. Насправді ж вторгнення буде набагато складнішим.

Географія Тайванської протоки, погода і оборона Тайваню вже роблять це завдання важкоздійсненним. Завдання ускладнюється очікуваним втручанням США і Японії з баз в Японії і на Філіппінах, які Китай спробує нейтралізувати заздалегідь.

Будь-яке вторгнення майже напевно негайно спровокує більш широкий регіональний конфлікт за участю одного з ключових союзників Австралії і як мінімум двох її найближчих партнерів з безпеки.

У разі загальнорегіонального конфлікту інтереси національної безпеки Австралії опиняться під загрозою, і у неї не залишиться іншого вибору, окрім як вжити відповідних заходів. Ключова роль полягатиме в захисті Австралії та її морських комунікацій.

Навіть винісши за дужки поточну ротацію американських військ або роль Австралії як стратегічного майданчика проведення американських операцій, залишатися осторонь просто немислимо з точки зору наших національних інтересів.

Безпека Австралії, включаючи морську торгівлю, опиниться під прямою загрозою. І це не кажучи вже про зобов'язання Австралії за Договором ANZUS 1951 року. Бойові дії завдадуть серйозної шкоди авторитету Австралії серед ключових партнерів з безпеки та сусідів по регіону.

Більш того, якщо Китай вдасться до сили проти Тайваню, він навряд чи зупиниться на острові. Пекін має морські та територіальні суперечки з країнами Південно-Східної Азії, Південною Кореєю та Японією. Успішне вторгнення спонукає до подальшої агресії.

Вторгнення Китаю на Тайвань не буде ізольованим актом – воно спровокує регіональний конфлікт з прямими наслідками для безпеки Австралії. Нехай напад не здається неминучим, але явні приготування Китаю вимагають серйозної уваги.

Австралія повинна інвестувати в свою оборону – не тому, що війна неминуча, а тому, що стримування залежить від потенціалу. Якщо ж стримування не спрацює, ми повинні бути готовими захистити наші життєво важливі інтереси.

Дженніфер Паркер – старша офіцерка, яка за понад 20 років служби в Королівському австралійському флоті займалася проєктуванням структури сил, стратегічним плануванням і різними оперативними завданнями.