Завдання для України — витерпіти. Як пережити ракетний терор Росії і не зламатися

(цифри з офіційних повідомлень) 1. У період з 28 квітня по 29 травня Росія запустила по нас 198 ракет (без урахування зенітних, протирадіолокаційних…). Із них перехоплено — 177 (майже 89,4%).

Зокрема: З чого випливає, що за сумою обставин на сьогоднішній день: Тобто маємо таку тенденцію. Російські ракети, які ще рік тому забезпечували тотальну перевагу як засіб ведення інтенсивної війни-війни, поступово зводяться до рівня терористичної загрози.

Нам поки що від цього не дуже легше, гинуть люди. Але перспектива, на жаль росіян, очевидна: коли петріотів буде не 1,5, а 10, насамсів штук 8 і приблизно стільки ж ірисів (що реально і над цим йде робота), для привернення уваги їм доведеться обстрілювати Вороніж.

Основним лихом для нас залишатимуться С-300/400. Бо їх багато, тисячі. Ними можна обстрілювати цілі, на які шкода "Кинджал". Нехай і не на всю глибину України, але це наші міста та наші люди. Пошук лікувальної пігулки проти цього лиха в процесі.

Відповідь буде складовою — і засоби перехоплення ракет, і засоби ураження пускових (яких сотні). 2. З 1 по 30 травня росіяни запустили 413 іранських шахедів. Перехоплено 377 (91,2%).

Це зараза, яка порівняно дешева і швидко адаптується з погляду технічних характеристик та тактики застосування.

Саме дрони-камікадзе/баражуючі боєприпаси, поряд із ракетами С-300/400, становитимуть масову загрозу як для військ, так і для цивільного населення на значній частині України. Ну, і далекобійні РСЗВ. Однак тут більше обмежувачів та менше територія.

Спеціально навчені люди над цим думають. 3. Оскільки ракети — це важлива, але нешвидка історія (процес йде, коментарів з деталями на цю тему не буде), Міноборони активно вкладає кошти у вітчизняні БПЛА та боєприпаси, що барражують.

Разом: неминуче створить ситуацію, коли Росії абсолютно безглуздо терпітиме всі санкції та обмеження, не маючи можливості щось якісно змінити військовими засобами без застосування ядерної зброї.

Тобто у Кремля залишиться один практично незастосовний у реальних умовах аргумент. Який ефективніший як засіб шантажу, ніж реального удару. Але шантаж уже працює погано. Щоб досягти якихось послаблень, Росії доведеться відступати.

Це розуміють усі, хто вміє рахувати у стовпчик. Частково саме тому так заметушилися всі ці гаврики з мирними планами, "переговорами", "втомою захода", "вступом до НАТО однією ногою" тощо. Темпи постачання ППО та літаків інтуїтивно зрозумілі.