Хто краще - Залужний чи Сирський: як обговорення головкомів перетворюється на спецоперацію Росії

Колишній та новопризначений головкому ВСУ — люди зі своїми достоїнствами та недоліками, стверджує громадський діяч Віталій Дейнега, який знає обох.

На його переконання, лити бруд на них зараз — значить, грати на руку Росії Якби вибори керівництва армії проходили в 2014-му через ФБ — то вибрали б не Муженка чи Залужного. Вибрали б Семенченка.

Це все що я хочу сказати про "експертизу" по Сирському, яка у мене постійно зʼявляється в стрічці в вперемішку з російськими іпсохами на цю ж тему.

Ще раз повторю те, за що мені вже кілька разів прилетіло — я радий, що бруду мало і що аргументи на користь звільнення Залужного звучали тільки частково і здебільшого від відвертого маргінезу.

Всі, хто б хотів публічного обговорення звільнення, фактично хотіли б публічного поливу Залужного брудом і всенародного обговорення цього бруду на користь росіянам. Радий, що це не відбулось і, схоже, не відбудеться.

Я радий, що звільнення пройшло згідно процедур та законів і під нейтральним гаслом про "зміну підходів", хоча ми всі розуміємо, що справжня аргументація там значно менш толерантна, але добре, що вона залишиться за закритими дверима і ми не будемо дискредитувати Генерала, Президента і свою державу.

Я знаю Залужного і Сирського вже багато років. Валерія Федоровича трохи довше — десь 8-9 років. Його памʼятаю ще полковником. Олександра Станіславовича — років 5-6. Обох бачив у роботі і в дуже різних ситуаціях. Обох дуже поважаю. У обох є сильніші і слабші сторони.

Мені прикро бачити бруд на обох, розуміючи те, в наскільки непростій ситуації ми зараз знаходимось і наскільки це недоречно.

Якщо взяти суто формальні ознаки, до яких зараз прийнято чіплятись, то гарну підбірку зробила Ольга Мусафирова: Я розумію, що цей пост викличе хвилю лайна в мій бік, але мені не звикати. Колись я сказав, що всі ще прозріють від Надії Савченко і не треба робити з неї кумира.

Тоді в мене прилетіли просто тонни бруду. Коли моя правота стала очевидною, стали приходити вибачення, але уже в значно меншій кількості. Зараз я зроблю те саме і скажу те, що комусь не сподобається: зміна головкома — це не зрада і не катастрофа.

Цілком можливо, що навпаки, як би це для вас не прозвучало. Більше того, вона вже відбулась і її ніяк не відкрутити. А "поливаючи" новопризначених, ви очорняєте уже не тільки цих людей, а і ЗСУ.

А ще ви якось знецінюєте дві найбільш блискучі операції цієї війни — Київську та Харківську, бо їх спланували і керували ними саме ці люди. Але багато з коментаторів не дочитають до цього місця Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції.