Імперія брехні. Росія звинувачує українців у "русофобії", представляючи їх свинями та упирями

Я радий, що мене попросили проінформувати вас про використання терміну "русофобія" російськими державними діячами. Я вважаю, що така дискусія може прояснити дещо про характер агресивної війни Росії в Україні та незаконної окупації Росією української території.

Я скажу коротко і обмежуся двома моментами. Моє перше зауваження полягає в тому, що шкода росіянам і російській культурі — це насамперед результат політики Російської Федерації.

Якщо ми стурбовані шкодою росіянам і російській культурі, то нас має турбувати політика російської держави.

Моє друге зауваження полягає в тому, що термін "русофобія", який ми обговорюємо сьогодні, використовувався під час цієї війни як форма імперської пропаганди, в якій агресор претендує на роль жертви. Минулого року це послужило виправданням воєнних злочинів Росії в Україні.

Дозвольте мені почати з першого пункту. Передумова обговорення "русофобії" полягає в тому, що ми стурбовані заподіянням шкоди росіянам. Це передумова, яку я, безумовно, поділяю. Я поділяю стурбованість росіянами. Я поділяю занепокоєння з приводу російської культури.

Згадаймо ж дії останнього року, які завдали найбільшої шкоди росіянам і російській культурі. Я коротко назву десять. 1. Примус найбільш творчих і продуктивних росіян до еміграції.

Російське вторгнення в Україну призвело до того, що близько 750 000 росіян залишили Росію, включно з деякими із найбільш творчих і продуктивних людей. Це непоправна шкода для російської культури, і це результат російської політики. 2.

Знищення незалежної російської журналістики, щоб росіяни не могли знати те, що відбувається навколо. Це теж російська політика, і вона завдає непоправної шкоди російській культурі. 3. Загальна цензура і придушення свободи слова в Росії.

В Україні ви можете говорити все, що хочете, російською або українською. У Росії — ні. Якщо ви стоїте в Росії з плакатом "Ні війні", вас заарештують і, найімовірніше, посадять. Якщо ви стоїте в Україні з плакатом "Ні війні", якою б мовою він не був, з вами нічого не трапиться.

Росія — країна однієї основної мови, де мало що можна говорити. Україна — країна двох мов, де можна говорити що завгодно. Коли я відвідую Україну, люди розповідають мені про воєнні злочини Росії, використовуючи обидві мови, українську або російську, як їм зручніше. 4.

Атака на російську культуру за допомогою цензури шкільних підручників, ослаблення російських культурних установ, ліквідовування музеїв і неурядових організацій, що займаються російською історією. Усе це політика Росії. 5.

Спотворення пам'яті про Другу світову війну шляхом ведення агресивних воєн у 2014 і 2022 роках, тобто позбавлення всіх майбутніх поколінь росіян цієї спадщини. Такою є російська політика. Вона завдала великої шкоди російській культурі. 6.

Приниження російської культури в усьому світі і кінець того, що раніше називалося "русским миром" за кордоном. Раніше в Україні було багато людей, які доброзичливо ставилися до Росії та російської культури. Цьому поклали край два російських вторгнення.

Ці вторгнення були політикою російської держави. 7. Масові вбивства російськомовних в Україні. Унаслідок російської агресивної війни в Україні загинуло більше носіїв російської мови, ніж унаслідок будь-якої іншої дії на сьогодні. 8.

Вторгнення Росії в Україну призвело до масової загибелі російських громадян, які воювали солдатами в її агресивній війні. Близько 200 000 росіян загинули або були покалічені. Це, звичайно, просто російська політика — відправляти молодих росіян помирати в Україну. 9.

Воєнні злочини, травма і почуття провини. Ця війна означає, що покоління молодих росіян, яке вижило, буде замішане у воєнних злочинах і на все життя буде оповите травмою і почуттям провини. Це велика шкода російській культурі.

Всю цю шкоду росіянам і російській культурі завдав сам російський уряд, здебільшого за останній рік. Якби ми були щиро стурбовані шкодою для росіян, ми б замислилися над цим. Але, можливо, найгірша російська політика щодо росіян — остання. 10.

Постійне навчання і переконання росіян, що геноцид — це нормально. Ми бачимо це в неодноразових заявах президента Росії про те, що України не існує. Ми бачимо це у фантазіях про геноцид у російських державних ЗМІ.

Ми бачимо це впродовж року, коли державне телебачення щодня звертається до мільйонів або десятків мільйонів громадян Росії. Ми бачимо це, коли російське державне телебачення представляє українців свинями.

Ми бачимо це, коли російське державне телебачення представляє українців паразитами. Ми бачимо це, коли російське державне телебачення представляє українців черв'яками. Ми бачимо це, коли російське державне телебачення представляє українців сатаністами або упирями.

Ми бачимо це, коли російське державне телебачення заявляє, що українських дітей потрібно топити. Ми бачимо це, коли російське державне телебачення заявляє, що українські будинки потрібно спалювати разом із людьми всередині.

Ми бачимо це, коли люди на російському державному телебаченні кажуть: "Їх взагалі не повинно бути. Ми повинні їх розстріляти".

Ми бачимо це, коли хто-небудь з'являється на російському державному телебаченні і каже: "Ми вб'ємо 1 мільйон, ми вб'ємо 5 мільйонів, ми можемо знищити вас усіх", — маючи на увазі всіх українців.

Отже, якби ми були щиро занепокоєні шкодою для росіян, то ми були б занепокоєні тим, що російська політика робить із росіянами. Твердження про те, що українці є "русофобами", є ще одним елементом розпалювання російської ненависті на російському державному телебаченні.

У російських ЗМІ ці та інші твердження про українців змішуються з твердженням, що українці — русофоби.

Так, наприклад, у виступі на російському державному телебаченні, де спікер запропонував знищити всіх українців, він аргументував це тим, що їх усіх потрібно винищувати тому, що вони проявляють "русофобію".

Твердження про те, що українців потрібно вбивати тому, що в них психічне захворювання, відоме як "русофобія", шкідливе для росіян тому, що воно виховує їх у дусі геноциду. Але, звісно, таке твердження набагато гірше для українців. Це підводить мене до другого пункту.

Термін "русофобія" — це риторична стратегія, відома нам з історії імперіалізму. Коли імперія нападає, імперія стверджує, що вона — жертва. Риторика про те, що українці якимось чином є "русофобами", використовується російською державою для виправдання агресивної війни.

Мова дуже важлива. Але найважливішою є обстановка, в якій вона використовується.

Ось ця обстановка: російське вторгнення в саму Україну, руйнування цілих українських міст, страта українських місцевих лідерів, насильницька депортація українських дітей, переміщення майже половини українського населення, руйнування сотень лікарень і тисяч шкіл, умисне припинення подачі води і тепла в зимовий час.

Така обстановка. Це те, що відбувається насправді. Термін "русофобія" використовується в цій обстановці для просування твердження про те, що імперська держава є жертвою, навіть незважаючи на те, що імперська держава, Росія, веде жорстоку війну. Це історично типова поведінка.

Імперська влада дегуманізує фактичну жертву і сама претендує на те, щоб бути жертвою. Коли жертва (в даному випадку Україна) виступає проти нападу, вбивства, колонізації, імперія каже, що хотіти, щоб її залишили в спокої, нерозумно, що це хвороба. Що це — "фобія".

Це твердження про те, що жертви ірраціональні, що вони "фобні", що вони мають "фобію", має на меті відволікти увагу від реального досвіду жертв у реальному світі, який, звісно, є досвідом агресії, війни та жорстокості.

Термін "русофобія" — це імперська стратегія, спрямована на те, щоб перевести тему з реальної агресивної війни на почуття агресорів, таким чином підміняючи існування і досвід людей, яким завдано найбільшої шкоди. Імперіаліст каже: "Ми тут єдині люди. Ми — справжні жертви.

І наші ображені почуття значать більше, ніж життя інших людей". Тепер воєнні злочини Росії в Україні можуть і будуть оцінюватися за українським законодавством тому, що вони відбуваються на українській території, і за міжнародним правом.

Неозброєним оком видно, що йде агресивна війна, злочини проти людяності та геноцид. Вживання слова "русофобія" в цій ситуації, твердження про те, що українці психічно хворі, а не переживають звірства, є колоніальною риторикою.

Це частина ширшої практики розпалювання ненависті. Ось чому ця сесія важлива: вона допомагає нам побачити збожеволілі висловлювання Росії про геноцид.

Ідея про те, що в українців є хвороба під назвою "русофобія", використовується як аргумент для їхнього знищення, поряд з аргументами про те, що вони паразити, сатаністи тощо. Твердження, що ви жертва, коли насправді ви — агресор, не є захистом. Насправді, це частина злочину.

Розпалювання ненависті, спрямоване проти українців, не є частиною захисту Російської Федерації або її громадян. Це елемент злочинів, скоєних російськими громадянами на українській території.