В обдертих лаптях — до нового світу: як Путін перекроює РФ за моделлю Брежнєва

Буквально зараз в Росії відбуваються дуже цікаві процеси, які свідчать про метушню кремлівського режиму і які дають підстави для певних історичних паралелей. Кремль в режимі надзвичайного прискорення зайнятий створенням "російської людини".

Хоч цей процес не новий, зараз він набуває найбільш виразних, а відтак і карикатурних форм. Серед інших ознак цього процесу є регулярні екзотичні заклики Апти Алаудінова до обʼєднання ісламу і християнства в якусь нову релігійну сутність.

В лідери громадської думки виводяться дивні російські патріоти, які демонстративно підлещуються до кадировців.

Російські спецслужби та політики каналізують характерну для росіян ксенофобію на чужинцях з Центральної Азії, але дуже дозують і за можливості нейтралізують прояви нетерпимості щодо кавказців.

Путінська соціальна інженерія робить рішучі спроби ще більше огородити периметр російського соціуму, зігнати масову ксенофобію росіян на мігрантах і форсовано монтувати нову російську надлюдину, яка буде християнином, мусульманином, росіянином і кавказцем одночасно.

На виході, мабуть, має вийти множина таких "російських людей", які тепер ще більше повинні будуть ненавидіти неросіян, інших християн та інших мусульман. Виглядає цей концепт як плід уяви хворої людини. Але хто ж казав, що там знаходяться здорові.

Путін не придумав нічого нового. Свого часу через зміни до конституції Союзу Брежнєв створив у своїй уяві "нову історичну спільноту людей — совєтський народ".

Це сталося під кінець життя Брежнєва і перед початком авантюрного вторгнення в Афганістан, яке істотно наблизило Совок до розвалу. Брежнєв, мабуть, хотів прикрасити цією ініціативою сірість і убогість застою.

Путіну нова "російська людина" потрібна для гасіння внутрішніх пожеж і нового подиху у війну, яка тепер вже виходить своїми амбіціями за межі України й націлена на руйнування НАТО.

Обмеженість ресурсу, купа внутрішніх проблем і амбітні геополітичні цілі потребують нестандартних прожектів соціальної інженерії всередині Росії.

Якщо Кремль не почне зшивати усе це всередині на тлі тягаря війни, то клаптиковий масив населення може не витримати навантаження нових викликів і почне розтікатися з дірявої іржавої бляшанки під назвою РФ.

Цей експеримент із соціального моделювання не закінчиться нічим хорошим. Це спроба зібрати в кулак уламки всього, що залишилося. Це не старт чогось нового, а фінал. В надії на те, що суто на вольових якостях і в обдертих лаптях вдасться дотиснути розніжений Захід.

Прожект "російської людини" жорстко суперечить відродженню ісламу на периферії РФ. Водночас ця затія прямо протилежна державній ксенофобській хвилі проти мігрантів з Центральної Азії. Менеджерити ксенофобію проти одних і не допускати проти інших — дуже складно.

Особливо в Росії. Коли це ще й робиться для затягування пасків й участі всіх у незрозумілій для багатьох війні, то це — додаткова проблема. Путін йде шляхом Брежнєва, РФ рухається фінішним прискоренням СРСР. Успіхів їм усім у цьому напрямку.