Ядерна війна в Азії — чи існує реальна загроза

Китай прискорено нарощує і модернізує свої ядерні сили, і є тривожні ознаки того, що і він незабаром відмовиться від політики "незастосування першим". А конфлікт між Індією і Пакистаном посилив побоювання з приводу ядерної ескалації.

Фокус переклав статтю аналітика агентства старший ASPI Малкольма Девіса про ядерну безпеку Австралії. У вересні 2022 року режим Північної Кореї ухвалив закон, що проголошує нову ядерну доктрину.

Закон передбачав можливість першого застосування ядерної зброї або для попередження передбачуваної загрози, або для "захоплення ініціативи у війні". Він відкидав денуклеаризацію, натомість закликаючи до "експоненціального" збільшення потенціалу ядерної зброї країни.

Відтоді Північна Корея збільшила свій запас тактичної ядерної зброї. До нього входить зброя малої потужності, яку режим може використовувати в випереджувальному порядку для отримання оперативної ініціативи, а не для стримування або припинення конфлікту.

Мета Пхеньяна — не ескалація заради деескалації, а ескалація заради перемоги. Тим часом Китай прискорено нарощує і модернізує свої ядерні сили, і є тривожні ознаки того, що і він незабаром відмовиться від політики "незастосування першим".

Останніми тижнями конфлікт між Індією і Пакистаном — двома державами, що володіють ядерною зброєю, — посилив побоювання з приводу ядерної ескалації.

Ці події показують австралійським фахівцям з планування оборони, що зростає ризик ядерної війни, зокрема обмеженої ядерної війни в Азії. Війна високої інтенсивності в Індо-Тихоокеанському регіоні, що веде до застосування ядерної зброї, — це реальна ймовірність.

Австралійська оборонна політика повинна вивчити питання про те, як Сили оборони можуть підтримати коаліційні операції в ядерному сценарії, чи то стосовно Тайваню, чи то у відповідь на кризу на Корейському півострові, чи то навіть в обох сценаріях одночасно.

Однак уряд неохоче обговорює роль Австралії в підтримці розширеного ядерного стримування США, не рахуючи побіжної згадки в Національній оборонній стратегії та натяку на роль спільних об'єктів. Така позиція нікуди не годиться.

Як стверджує мій колега з ASPI Алекс Брістоу (Alex Bristow), Австралії необхідно виробити здоровий політичний глузд для просування власної позиції з питань інтеграції конвенційних і ядерних сил, ескалації та припинення війни.

Вона повинна вчитися у структур НАТО, не обов'язково копіюючи їх, і консультуватися з ядерних питань зі Сполученими Штатами, Японією, Південною Кореєю, Великою Британією і Францією, не очікуючи, що наші погляди повністю зійдуться з їхньою точкою зору.

Існує і момент з AUKUS, оскільки до середини 2030-х років американські підводні човни, що діють у складі ротаційної групи підводних човнів "Захід", можуть оснащуватися ядерною зброєю, а підводні човни зі звичайним озброєнням і технологіями Pillar Two, які набуває Австралія, вплинуть на регіональний ядерний баланс.

Австралія може брати активнішу участь у ключових дискусіях, таких як Стратегічний політичний діалог та Американо-австралійські переговори з оборонної політики та стратегії. Значення цих діалогів має бути підкреслено в комюніке Міністерства оборони Австралії.

Усе це може призвести до спеціального діалогу з розширеного стримування за прикладом діалогів між США і Японією та США і Південною Кореєю, що існують уже понад 15 років.

Австралії варто думати не тільки про те, як найкращим чином зробити свій внесок у врегулювання ядерної кризи; вона повинна також планувати, що станеться після застосування ядерної зброї.

В ідеалі ядерний джин залишається у вузді: стримування вдасться, і фактичного застосування ядерної зброї вдається уникнути. Але якщо ядерне табу буде порушено, Австралія та її союзники зіткнуться з абсолютно новими проблемами. Ми повинні бути готові.