"Виглядає страшно, але знищити можна": протитанкіст ЗСУ про протидію танкам-черепахам ЗС РФ

Окупанти все більше застосовують на полі бою танки з величезними надбудовами та РЕБом, що унеможливлює удари FPV-дронами. Відтак Фокус розібрався, що ще може бути ефективним для ударів по ворожій техніці.

Російською армією поступово шириться новий тренд — створювати величезні надбудови на танках й встановлювати РЕБ, щоб штурмувати українські позиції. Фокус поспілкувався з протитанкістом "Джеком" й загалом розібрався, що можна протиставити танкам-черепахам.

На початку квітня російські війська вперше використали танк з величезною надбудовою. В мережі його прозвали танк-черепаха. На одному з танків під надбудовою був ще протимінний трал та комплекс РЕБ. Нові світлини проливають більше світла на конструкцію машини. Зокрема в т. о.

Донецьку зафіксовано ще два танки-черепахи. Defense Express пише, що ворог наварює конструкцію не на застарілі версії танків. На одній зі світлин помітна одна з останніх ітерацій Т-72Б3, бо в районі маски помітні додаткові елементи динамічного захисту.

Після такого "доопрацювання" танк втрачає чималу кількість своїх можливостей, зокрема зменшується кут огляду, башта не може повноцінно обертатися, але ворог їх використовує як штурмову машину. Її функція їхати першою на полі бою.

А як додав "Джек" в коментарі Фокусу, екіпажу всередині такої машини буде ще складніше, бо там "і так дихати нічим".

З трьох відомих машин відомо, що один танк було знищено в Красногорівці, інший було покинуто на полі бою, а третій зміг пройти кілька кілометрів та покинути поле бою. Очевидна мета окупантів зробити танк невразливим для FPV-дронів шляхом такої надбудови та комплексам РЕБ.

Зазвичай FPV несуть відносно малу бойову частину, наприклад кумулятивну гранату для РПГ-7. Волонтер Сергій Стерненко в Х (раніше Твіттер) визнає, що FPV-дрон дійсно невразливий до таких машин. "Воно викликає сміх, якщо не знати, що це поки ефективно.

Але на їхню протидію у нас є своя. Сподіваюсь, буде що вам вже скоро розповісти", — написав Стерненко. Під час російсько-української війни засоби ураження постійно змінюються.

Зараз акцент змінився на FPV-дрони, бо це дуже дешевий засіб проти бронетехніки, навіть якщо порівнювати з традиційними артилерійськими снарядами. Проте війна не може буди такою, що одна зброя зможе стати універсальною для всіх сценаріїв.

Командир протитанкової роти із позивним "Джек" у коментарі Фокусу розказав, що можна протиставити російським танкам. "ПТУР бере, там потужний кумулятивний струмінь, так само береш FPV-шку й збиваєш гусениці. Це виглядає страшнувато, але це повна хе**я.

Уявіть собі, от швидкість танка по пересіченій місцевості 30-40 км, а тут з таким сараєм 10-20 км ще й з РЕБ. Навести артилерію дещо простіше. Словом його можна розбити", — пояснив "Джек".

Загалом потрібен комплексний підхід, пише військово-політичний оглядач "Інформаційного спротиву" Олександр Коваленко у своєму телеграм-каналі.

Уразити танк-черепаху можна: На початку повномасштабної війни українські партнери передавали Україні тисячі протитанкових ракетних комплексів та гранатометів, зокрема ПТРК Javelin, ПТРК NLAW, гранатомети AT4, Carl Gustaf M4 і десятки інших зразків.

Україна також мала в своєму арсеналі ПТРК "Стугна-П", яка "перемолола" сотні одиниць російської техніки. Українські військові навіть уражали російські гелікоптери та катери зі "Стугни".

Характеристики "Стугни" за дальністю ураження менші, ніж у FPV-дронів, але і протитанкова ракета Р-2С має бронепробиття 800 мм. Дальність ураження складає до 5000 метрів.

Вартість пострілу вища за FPV й оператори протитанкових ракетних комплексів у разі виявлення стають пріоритетом для ураження, але свою нішу ПТРК продовжують займати та уражати ЗС РФ.

Українські військові зупиняли не один російський наступ саме за допомогою ПТРК або навіть гранатометів, якщо ціль була на дуже близькій відстані.

Якщо російські танки-ангари десь виконують завдання і залишаються невразливими, то це може свідчити про дефіцит засобів у українських захисників для їх ураження. В українській армії є як радянські протитанкові міни, так і більш сучасні західні.

Наприклад, Німеччина постачала Україні міни DM-22, які здатні пробити до 100 мм бронювання. Вона діє фактично як протитанковий гранатомет й складається з протитанкової кумулятивної боєголовки з оперенням з реактивним двигуном. Уражати цілі DM-22 може на відстані до 100 метрів.

Друга половина DM22 становить задній елемент з кронштейном і детонатором, який разом зі снарядом утримують стовбур із триногою. Міна спрацьовує при зачіпанні оптоволоконного пускового кабелю, який у стандартній конфігурації простягається на 40 метрів у напрямку пуску.

В арсеналі ЗСУ також є протитанкові міни DM1399, які запускаються з РСЗВ M270/MARS/MLU. Таким чином можна заміновувати територію дистанційно. Схожа тактика використовувалася Силами оборони при обороні Вугледара, де російські війська намагалися атакувати у 2022-2023 роках.

Міна спрацьовує, коли дротяний підривник тягнеться дном автомобіля або коли він опиняється під тиском. Окрім цього, міна має і магнітний підривник. Якщо звернутися до менш технологічних рішень, то ТМ-62 так само досі є ефективні.

Не виключено, що саме це і стало причиною, чому окупанти покинули танк, що на відео нижче. Через затримку із військовою допомогою з боку США, в українській армії утворився дефіцит боєприпасів.

Західні союзники доклали зусиль, щоб покращити ситуацію, але останні кілька місяців уражалися лише пріоритетні цілі. Очевидним фактом є те, що уразити рухому ціль артилерією буде складніше, ніж статичну.

Проте танки-черепахи частково втратили мобільність, тому уражати артилерією також можна. Високоточні артилерійські снаряди по типу Excalibur можуть стати відповіддю на виклик, але його вартість складає близько 100 тисяч за одиницю.

У підсумку немає одного на 100% ефективного засобу для ураження. Удари треба завдавати з використанням різних засобів: ПТРК, артилерія, а поля перед українськими позиціями мають бути всіяні протитанковими мінами.

В такому випадку українські Сили оборони зможуть знищувати ворожі наступи. Для цього потрібно більше військової допомоги партнерів та союзників.