By Eliza Popova
Але я повторюю. Я хотів би, щоб на нашій наступній війні — а вона буде — волонтерів не було. І ось чому". Думка. Ми . Ми з України Тому, що волонтери закривають те, з чим не впоралася держава.
Сам факт існування волонтерів у якомусь іншому форматі, ніж "відіслав малюнок школяра на фронт" або "привіз смаколики бійцям" — це дзвіночок про те, що держава не впоралася. А коли волонтери привозять на війну "байрактари" та бронеавтомобілі — це вже не дзвіночок, а дзвін.
Величезний такий. Чого я справді хочу — так це повністю забезпеченої армії. Армії, в якої вистачає автомобілів, і волонтерам не потрібно скуповувати всі позашляховики в Європі. Армії, у якої коптери та "крила" — це не дефіцит, а розхідник, необхідний у сучасній війні.
Я хочу армію, повністю забезпечену аптечками, взуттям, формою, снайперськими гвинтівками і навіть — ось тут почнеться срач — коліматорними прицілами для підрозділів, яким вони справді потрібні. Я хочу, щоб ми як держава були готові до війни щохвилини.
І щоб кожен громадянин, який іде служити, розумів, що йому не доведеться шукати берці чи шолом серед волонтерів. Бо і берці, і шолом, і все інше йому видадуть і так. Я хочу, щоб армія не потребувала волонтерів.
Я бачив і знаю, наскільки багато волонтери роблять, і розумію, скільки всього зупиниться і зникне без них. Дуже багато всього. Критично багато. Так, повністю забезпечити мільйонну армію важко. Ми не найбагатша країна у світі. Але це можливо. І так має бути, бо це правильно.
Українська
English
USA
Français
Deutsch
Italiano
Polski
Čeština
Español
Slovensku
