Убогий Трамп, страшний Путін, безхребетний Макрон: як світ потрапив у владу дурнів

Є убогий Трамп, страшний Путін, Макрон, який отримує по обличчю — натовп дурнів, яких обрали люди, виснажені благополуччям. Що або хто мене найбільше дратує, так це дурість і дурні. Це не тільки особисте сприйняття навколишнього світу, не тільки моя історія, це — про всіх нас.

Тому що і наша маленька війна (тому що вона маленька в порівнянні з тим, що деяким з нас, кому не пощастить, доведеться ще пережити), і велика війна, в яку все більше занурюється весь світ, вся планета, — це прямий наслідок людської дурості, жадібності, сірості.

Так завжди буває, так завжди було — після періоду миру, процвітання і благоденства приходить війна.

Можна сказати, що мир, процвітання і благоденство в цьому винні — це вони продукують війну, тому що чим краще люди живуть, тим менше потреби вибирати у ватажки сильних, розумних і сміливих.

Тим частіше світ продукує жадібну побутову сірість, яка не витримує конкуренції зі злом. Що ми бачимо зараз? Немає жодного Рональда Рейгана, Шарля де Голля, Вінстона Черчилля, немає Голди Меїр, немає навіть Хрущова.

Є убогий Трамп, страшний Путін, Макрон, який отримує по обличчю, і, напевно, найпросунутіший з усіх — німецький канцлер Фрідріх Мерц… І знаєте що — вони нічим не кращі й не гірші за тих, хто їх обирав.

Вони — відповідь на запит суспільства на збереження благополуччя і достатку "золотого мільярда", в той час, як решта світу, і Путін зокрема, з цим не згодні.

Дурість, жадібність, поверхнева освіченість, бажання будь-що-будь зберегти корпоративні привілеї, високі зарплати, низькі ціни на газ, можливість подорожувати та відпочивати чотири рази на рік, в той час, як все інше населення Землі веде жалюгідне існування — все це призводить до війни.

У війні, яка заздалегідь програшна, тому що благополучним (тимчасово благополучним) західним світом правлять убогі фіглі, самозакохані придурки та просто сірі люди, нездатні протистояти новим варварам, які прагнуть зруйнувати старий/новий Рим.

Те ж саме відбувається й у нас, між іншим. Звідси і наші жалюгідні "укріплення", які зводяться не для того, щоб зупинити ворога, а для того, щоб освоїти кошти для безтурботного майбутнього життя на Лазурному узбережжі.

Звідси й снарядний голод, і відсутність своєї системи ППО, і жахливі провали в мобілізації, що загрожують розколом суспільства… І річ не у тому, хто у нас править, річ у тому, хто обирає, питання в тому, хто виконує, тому що одні й ті ж люди, які сіли на золоті жили, сидять на них з часів Кучми, сиділи на них за часів Ющенка, Януковича, Порошенка, Зеленського.

Наш маленький "золотий мільярд" чиновників і псевдополітиків точно так само не здатний протистояти варварам, як європейська бюрократія, французькі винороби та німецькі бюргери не здатні сформувати новий порядок денний.