Завдання для України — витерпіти. Як пережити ракетний терор Росії і не зламатися

(цифри з офіційних повідомлень) 1. У період з 28 квітня по 29 травня Росія запустила по нас 198 ракет (без урахування зенітних, протирадіолокаційних…). Із них перехоплено — 177 (майже 89,4%). Зокрема: З чого випливає, що за сумою обставин на сьогодні: Тобто, маємо таку тенденцію.

Російські ракети, які ще рік тому забезпечували тотальну перевагу як засіб ведення інтенсивної війни, поступово зводяться до рівня терористичної загрози. Нам поки що від цього не дуже легше, гинуть люди.

Але перспектива, на жах росіян, очевидна: коли патріотів буде не 1,5, а 10, насамсів штук 8 і приблизно стільки ж ірисів (що реально і над цим йде робота), для привернення уваги їм доведеться обстрілювати Вороніж. Основним лихом для нас залишатимуться С-300/400. Бо їх багато, тисячі.

Ними можна обстрілювати цілі, на які шкода "Кинджал". Нехай і не на всю глибину України, але це наші міста та наші люди. Пошук лікувальної пігулки проти цього лиха в процесі. Відповідь буде комплексною — і засоби перехоплення ракет, і засоби ураження пускових (яких сотні). 2.

З 1 по 30 травня росіяни запустили по нас 413 іранських шахедів. Перехоплено 377 (91,2%). Це порівняно дешева зараза, яка швидко адаптується з точки зору технічних характеристик і тактики застосування.

Саме дрони-камікадзе/баражуючі боєприпаси, поряд із ракетами С-300/400, становитимуть масову загрозу як для військ, так і для цивільного населення на значній частині України. Ну, і далекобійні РСЗВ. Однак тут більше обмежувачів і менша територія.

Спеціально навчені люди над цим думають. 3. Оскільки ракети — це важлива, але нешвидка історія (процес триває, коментарів із деталями на цю тему не буде), Міноборони активно вкладає кошти у вітчизняні БПЛА та баражуючі боєприпаси.

Разом: неминуче створить ситуацію, коли Росії буде абсолютно безглуздо терпіти всі санкції та обмеження, не маючи можливості щось якісно змінити військовими засобами без застосування ядерної зброї.

Тобто, у Кремля залишиться один практично незастосовний у реальних умовах аргумент. Який ефективніший як засіб шантажу, ніж реального удару. Але шантаж уже працює погано. Щоб домогтися якихось послаблень, Росії доведеться відступати.

Це розуміють усі, хто вміє рахувати у стовпчик. Частково саме тому так заметушилися всі ці гаврики з мирними планами, "переговорами", "втомою заходу", "вступом до НАТО однією ногою" тощо. Темпи постачання ППО та літаків інтуїтивно зрозумілі.