Тероборона проти дронів: як використовувати ТрО на новому етапі війни

В 2022 ми розпочинали так: Підрозділи ЗСУ, які майже 100% складалися з мотивованих цивільних добровольців — солдат, сержантів і молодших офіцерів (за виключенням рівня командування батальйонів і бригад, які були сформовані з теж переважно мотивованих кадрових офіцерів ЗСУ або силових органів, частина з яких повернулася із запасу).

Формувалися на територіальній основі, з жителів своїх громад, районів, а тому були найтісніше об’єднані з народом і опиралися на підтримку місцевих волонтерів і місцевого самоврядування, і ця підтримка продовжується досі.

Набували бойову спроможність, навчали особовий склад і отримували необхідне бойове спорядження (тепловізори, дрони, РЕБ) і навіть засоби озброєння частіше завдяки своїй ініціативі, волонтерській допомозі, а не відповідним діям і забезпеченню вищого командування.

І це не дуже змінилося дотепер. Що відбувалося далі і що є зараз: Абсолютно виправдане рішення про участь в бойових діях на лінії фронту, бо основні сухопутні підрозділи ЗСУ потребували підтримки в умовах повномасштабної агресії.

Непросте випробування бойовими діями в статусі "приданих" підрозділів, переданих у підпорядкування до сухопутних бригад ЗСУ.

Це було неминуче, тому командування ТрО на рівні бригад переважно не мало необхідних сил, засобів і реального бойового досвіду самостійно утримувати смуги оборони.

І це було непросто, бо "приданих", як правило, не берегли й часто нарізали важкі задачі, що призводило до значних втрат.

Фактичне стирання більшості особового складу бойових батальйонів ТрО в результатіі більш як 2-річного невиведення їх на відновлення та відсутність системи якісного поповнення їх особового складу, зокрема з числа жителів своїх територій (по факту, підрозділи ТрО — завжди останні в черзі на отримання поповнення).

Через відсутність вчасного поповнення і відновлення відбулося зменшення напрацьованого за 2022-23 роки бойового ядра підрозділів, яке забезпечує результат на полі бою і може передати бойовий досвід новобранцям.

З вищеназваних причин, а також через пошук професійного зростання та більшої грошової винагороди, в 2024-25 роках посилився відтік перспективних кадрів з підрозділів ТрО в більш динамічні підрозділи ЗСУ, наприклад, сили безпілотних систем.

Що нам потрібно? Станом на зараз боєздатні (а такими є не усі) батальйони і бригади ТрО за виконанням завдань в обороні на полі бою мало чим відрізняються від підрозділів Сухопутніх сил ЗСУ, за виключенням наявності механізованих засобів, які в ТрО так і не появилися і застосування яких наразі на полі бою обмежене ударними дронами.

Тому існування Сил ТрО в існуючому теперішньому форматі як окремого від сухопутки роду військ, з окремим командуванням, особливо після впровадження корпусної системи, вже не виглядає доцільним і може давати не тільки плюси, але й мінуси, пов'язані із дублюванням управління і забезпеченням за залишковим принципом.

І все ж Сили ТрО, які виконуватимуть певні завдання з оборони саме на територіальному рівні, використовуючи перевагу знання своєї території і зв’язок з місцевими громадами, потрібні Україні.

На зараз, пріоритне завдання — протиповітряна оборона, захист нашого тилу, об'єктів критичної інфраструктури, від "шахедів" та інших дронів ворога. Цей виклик гостро актуальний і очевидно, що в ЗСУ наразі недостатньо сил і засобів для виконання цієї роботи.

Не зменшить цієї нестачі і ДФТГ, які служать на громадських засадах, бо ППО вимагає виключно професійного підходу.

З кого може бути сформовані оновлені місцеві підрозділи ТрО: з обмежено придатних, з молоді 18-25 років, з певних категорій військовозобов’язаних, які поки заброньовані від мобілізації. Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції.