Відродження туризму після війни. Досвід інших країн та вчасний фокус на нашій

Як цього досягнути? Досвід Грузії, Єгипту, Ізраїлю та ще низки країн Сьогодні ситуація з туристичною галуззю в Україні складна: в'їзний туризм повністю зупинився, внутрішній – переживає бум, але радше вимушений, спричинений внутрішньою міграцією населення, необхідністю перепочинку від постійних обстрілів та обмеженнями щодо виїзду за кордон для військовозобов'язаних.

   При цьому Україна розглядає туризм як опору післявоєнного відродження країни, повідомила очільниця Державного агентства розвитку туризму (ДАРТ) Мар'яна Олеськів на міжнародному туристичному ярмарку Fitur у Мадриді.   Це важливий зсув, але для його втілення потрібен план.

Чітко узгоджені та продумані кроки, підкріплені міжнародною підтримкою, дозволять доволі швидко та ефективно розпочати відродження галузі.   Яким він може бути? Гляньмо на досвід відновлення інших країн після воєнних конфліктів, криз чи періодів застою.

Приклад Ізраїлю навіть більш наближений до наших реалій.

Попри постійну загрозу ескалації напружених відносин із сусідніми державами, періодичні загострення на кордоні із Сектором Гази, а також ракетні обстріли та постійні терористичні атаки, країна зберігає свій туристичний статус, як і Єгипет.

  Секрет цього простий: для відновлення довіри мандрівників реалізуються антикризові заходи, серед яких може бути посилення безпеки навколо туристичних зон, взаємодія з медіа для коректного інформування населення та іноземців щодо умов перебування у країні, можливостей для відпочинку та подорожей країною, безпекових питань в тому числі.

  Україні необхідні потужні інформаційні кампанії, які чітко окреслюватимуть межі конфліктних або небезпечних регіонів, підкреслюватимуть безпеку доступних туристичних центрів, активна участь у ключових міжнародних професійних заходах.

  Одним із наслідків повномасштабної війни став сплеск впізнаваності України у світі. На цій хвилі в нас є всі шанси для розвитку сильного туристичного бренду. Дбати про імідж і репутацію необхідно завжди, а у кризові часи – навіть вдвічі завзятіше.

   Релевантним для нас в цьому сенсі може бути досвід Хорватії. Сильний туристичний бренд країни як однієї з основних курортних точок тяжіння Адріатики забезпечив потужну підтримку швидкому відродженню туризму в країні після війни у 90-х роках.

Ще один приклад — Туреччина, в якій час від часу загострюється турецько-курдський конфлікт, після чергової ескалації на початку 2000-х, для залучення іноземних туристів у 2009 році спрямувала на рекламу $70 млн бюджетних коштів Міністерства культури та туризму (весь бюджет Міністерства тоді склав $80 млн).

  Для промоції нашого туристичного потенціалу у нас вже є можливості, зокрема, участь у міжнародних туристичних заходах, залучення партнерів та профільних організацій до створення і реалізації програми відродження туризму.

Потужним кроком з точки зору бренд-піару може стати проведення саміту країн або туристичної конференції UNWTO в Україні після нашої перемоги.

  За кілька років до повномасштабного вторгнення уряд України запустив проєкт зі створення туристичних магнітів для популяризації України серед іноземних туристів.

Після війни ця ініціатива може набути нових масштабів, якщо продумати та вдало реалізувати програму заохочення інвестицій.

Тим паче, що перші кроки вже зроблені: це закон "про інвестиційних нянь", спрощення візового режиму, легалізація казино, велике будівництво і відновлення музеїв.

Іншими словами, ми потроху відновлюємо інфраструктуру та запроваджуємо потрібні людям формати відпочинку, створюємо привабливі інвестиційні умови для курортного будівництва та спрощуємо в'їзд до країни для туристів — все разом це покликано зробити Україну привабливою туристичною дестинацією.

  У воєнних реаліях готельному бізнесу дуже важко втриматися на плаву. Найбільше страждають готелі з великим номерним фондом (від 100 номерів), адже поточне завантаження часто не дозволяє їм триматися хоча б на рівні беззбитковості.

Відновити діяльність без значних інвестицій та пільг (приміром, на газове опалення, яке нині дорожчає для підприємств втричі) буде дуже важко.

У таких передумовах кістяком відновлення інфраструктури може стати підтримка і розвиток на перших етапах саме невеликих готелів, вілл, бунгало. Такі формати сімейного та більш усамітненого відпочинку добре зарекомендували себе на європейських курортах.

Крім того, для розвитку туризму у невеликих містах, які можуть стати туристичними магнітами, це є чи не єдиним прийнятним з економічної точки зору варіантом. Успішним у розвитку подібних форматів є досвід Чорногорії та Іспанії. В цих країнах більшість готелів саме такі.

Інвестиції в малий і середній бізнес, спрощення оподаткування сприятимуть передусім його виходу із тіні, що є однією з основних передумов для розвитку економіки.

Повномасштабне вторгнення може стати останньою краплею для бізнесів, які досі не розірвали свої прямі чи опосередковані зв'язки з Росією. Таких на українському ринку туризму, за підрахунками самих туроператорів, близько половини.

  На тлі шаленого тренду на українізацію, туроператори можуть подбати, щоб партнери проводили екскурсії українською, у готелях був доступ до українського телебачення, готельні гіди заговорили українською з нашими туристами замість російської.

   Для сприяння переходу турагентів український бік та заохочення їх відмовитися від співпраці з міжнародними туроператорами, бренди яких залишаються на російському ринку або мають російські коріння, необхідно створювати умови, за якими буде вигідніше співпрацювати з бізнесом з українським корінням.

Тут потрібні спільні зусилля туроператорів та держави.

  Наприклад, туроператори можуть більш конкурентними умовами партнерства з агентами, з іншого боку – необхідна державна підтримка, щоб такий підхід запрацював масштабно та відбулося перетворення ослабленої війною галузі на точку опори для економіки.

На цьому перелік можливих інструментів не вичерпується.