Пастка швидкого миру: чому розмови про швидке закінчення війни в Україні тільки затягують її

Аналітик Валерій Пекар пояснює цей парадокс, який є зрозумілим: коли не чекаєш швидкої перемоги, концентруєш усі сили на військових справах, і це дозволяє швидше здолати ворога. Все частіше чую, що "війна скоро завершиться".

Це дуже шкідливий наратив, і я спробую пояснити, чому. Ні, я зовсім не хочу сказати, що війна триватиме вічно чи багато років. Це неможливо: війна такої інтенсивності спалює ресурси, як лісова пожежа спалює ліс і зупиняється, бо вже нема чому горіти. Річ в іншому.

Якщо ми всі налаштуємося на швидке завершення війни, вона триватиме дуже довго. І навпаки, якщо ми налаштуємося на довгу війну, то вона завершиться значно швидше. Такий от парадокс. Але ж стратегія завжди парадоксальна. Короткий шлях виявляється довгим, бо там засідка.

Довгий шлях виявляється коротким, бо він безпечний. І так далі. Хай Тао розповідає чимало подібних прикладів. Якщо ми всі налаштуємося на швидке завершення війни, то політики думатимуть лише про наступні вибори, а виборці — про швидке повернення до нормального життя.

Ми всі, політики та виборці, на фронті й в тилу, підприємці й працівники, ухвалюватимемо неправильні рішення, виходячи з хибних пріоритетів. Наслідком цих неправильних рішень стане значне погіршення ситуації та затягування війни.

Якщо ми всі налаштуємося на довгу війну, нашим єдиним пріоритетом стане перемога. Наслідком цього стануть правильні рішення, які неможливо ухвалити, якщо думати про вибори та швидкий мир.

Наслідком правильних рішень стануть перемоги, які накопичуватимуться й призведуть врешті до Перемоги з великої літери. Такі от парадокси стратегії. Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції.