Росіяни атакують, але не просуваються. Як справи на найважливіших ділянках фронту

Військовий оглядач Костянтин Машовець фіксує спроби наступу у російських військ на кількох напрямках фронту.

Але про успіхи ворога — реальні, а не паперові, на його думку, годі й говорити Короткий огляд по окремих напрямках Те, про що ми вели мову протягом крайнього тижня, судячи зі всього, розпочалось… Угрупування військ (УВ) противника "Запад" знову розпочало активні наступальні дії на Куп'янському напрямку.

Підрозділи 25-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) противника атакували передові позиції ЗСУ по напрямку на с. Синьківка.

Так само, як й передові підрозділи 47-ї танкової дивізії (тд) противника розпочали атаки по напрямку Ягідне - Іванівка… На момент написання огляду казати про якісь визначені результати цих боїв ще зарано.

Але, судячи з останніх повідомлень, це не стало для українських військ особливо несподіванним… Судячи зі всього, у смузі оборони 70-го мотострілецького полку (мсп) 42-ї мотострілецької дивізії противника, а також сусіднього 1441-го мсп ТрВ, північно-західніше с.

Новопрокопівка, ймовірно, противнику довелося трохи відійти у південному напрямку. Сусідні праворуч 71-й та 201-й мсп поки продовжують утримувати північну околицю села, періодично контратакуючи передові підрозділи ЗСУ по напрямку на с.

Роботине, але очевидно, довго так продовжуватись не буде — ситуація західніше та східніше цього вузла оборони противника розвивається явно не на його користь… Тим паче, що передумовами цьому є провал серії контратак противника по напрямку с. Копані - с.

Роботине, а також вихід передових підрозділів ЗСУ на підступи до висоти з позначкою 170, вже південно-західніше с. Вербове.

Загалом, наразі варто констатувати, що командуванню противника так і не вдалося "відновити положення" на першій позиції свого головного рубежу оборони на Токмацькому напрямку, що й було головним сенсом його дій тут протягом останніх 3-4-х тижнів.

Історія із вводом у бій противником на флангах українського ударного угрупування підрозділів двох своїх десантно-штурмових дивізій (дшд), 7-ї та 76-ї, очевидно, закінчилась для нього, м'яко кажучи, не зовсім так, як він розраховував.

У цьому сенсі, показовим було вимушене переміщення противником частини цих сил й засобів у смугу оборони своєї 42-ї мсд. Принаймні, для цих цілей противник був вимушений використати по одному десантно-штурмовому полку (дшп) з кожної з цих дивізій.

Що, в кінцевому підсумку, позначилось на їх спроможностях "тиснути на флангах"… Підрозділи 5-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника, підсилені підрозділами 34-ї омсбр 49-ї ЗВА, після часткових успіхів по рубежу с. Приютне - с.

Завітне Бажання стикнулись із певними труднощами… Якщо по напрямку с. Приютне - с. Новодарівка та с. Приютне - с. Рівнопіль підрозділам 394-го мсп противника вдалося "трохи відсунути" передові підрозділи ЗСУ від с.

Приютне, то сусіднім праворуч підрозділам 60-ї та 34-ї омсбр "вирівняти лінію" (тобто вийти на південні та західні околиці с. Старомайорське, або принаймні просунутись до ставків південніше с.

Рівнопіль) — не вдалося… Таким чином, ситуація на цьому напрямку склалася, точніше — повернулася до тої, якою вона була й на початок серпня.

Противник знову частиною своїх сил й засобів "заліз" північніше рубежу Приютне - Завітне Бажання, однак повністю убезпечити лівий фланг свого Старомлинівського району оборони не спромігся… Просто тому, що с.

Старомайорське залишається під контролем ЗСУ, а західніше нього просування противника на північ — відсутне. Так, противнику вдалося, у більш-менш значному сенсі, зняти загрозу своєму положенню в районі с. Приютне.

До того ж, він продовжує контролювати ключову для цієї ділянки висоту з відміткою 180.

Але це зовсім не означає, що у смузі оборони його 60-ї омсбр у нього "все добре" й по напрямку Старомайорське - Завітне Бажання у нього немає проблем… Судячи зі всього, командування УВ "Восток" отримало "категоричне" завдання "зняти будь-які загрози" для м.

Волноваха та прилеглої території й скоротити Вугледарський плацдарм ЗСУ. Ймовірно, саме з цим пов'язане пожвавлення частин та з'єднань його правовфлангового 68-го армійського корпусу, зокрема її 39-ї омсбр, в районі с. Солодке та по напрямку Славне - Новомихайлівка.

Як-то кажуть, якщо не вдається з півдня, через власне Вугледар, то варто спробувати зі сходу — просто витіснити передові підрозділи ЗСУ на рубіж Вугледар - Костянтинівка… Головні сили корпусу зосереджені в районі Солодке - Славне - Тарамчук - Березове (39-а омсбр).

Ще одна частина військ (сил) 68-го АК (ймовірно — декілька зведених тактичних груп на основі полків 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії\кад), очевидно, прикриває напрямок на Пільне - Новотроїцьке.

Звісно, що "в ідєалі" командування російських військ бажало би провести на цьому напрямку (на стику УВ Восток" та УВ "Юг") щось на кшталт "охоплення Бахмута" для нашого плацдарму.

Але для цього потрібні, принаймні, дві речі: На сьогодні, це виглядає для противника ну-у-у дуже проблематично (я нещодавно давав інформацію по бойовому складу та озброєнню УВ "Восток" противника та переліку основних завдань, які йому доводиться у цьому сенсі вирішувати, тому командуванню цього угрупування явно не до "оточення" українських військ в районі м.

Вугледар). Зі свого боку, УВ "Юг" зараз має під Авдіївкою та в районі м.

Бахмут такі складнощі, які зовсім не сприяють організації, підготовці та проведенню активних й значних за розмахом наступальних дій ще на одному "автономному" напрямку… Звісно, "на папері" можна спланувати що завгодно й як завгодно.