Врятувала "паляниця": десантники ЗСУ 4 доби просиділи під завалами після ворожого удару

На Донеччині бійці десантно-штурмової роти 78 окремого десантно-штурмового полку ДШВ ЗСУ дивом вижили після ворожого удару. Їх засипало фрагментами будівлі, і так вони провели 4 дні. Як їм вдалося врятуватися, розповів боєць підрозділу Роман з позивним "Самурай".

"Самурай" родом із Хмельницького, а вступу на службу в ЗСУ працював ІТ-спеціалістом. 25 лютого 2022 року він пішов добровольцем на фронт і зараз проходить службу у 78 окремому десантно-штурмовому полку.

Чоловік згадує, що на Донецькому напрямку з ним та його побратимами сталася неприємна історія, втім, їм вдалося вижити. "Тримали позицію на місці колишнього будинку: на фундаменті зведений бліндаж. Почали залітати FPV, ввімкнули РЕБ.

Кожні 20 хвилин прилітав FPV перевірити чи працює РЕБ. Як правило, спроби були невдалими. Після того, коли РЕБ "потух" стався удар, який склав стелю і нас забарикадувало. Штурмові групи ворога, які підійшли, переконалися, що нам не вибратися, пішли далі.

Це сталося ввечері одного дня", — розповів "Самурай". За його словами, так вони просиділи добу. Наступного дня вони почули слова "Паляниця, паляниця". Бійці зреагували, що їх шукають свої і дали їм знати, що живі і перебувають під завалами.

"Ви не можете уявити наскільки було приємно почути рідну мову, це був як своєрідний пароль. Це були військові з дружнього підрозділу, яких ми попросили передати нашому командиру де ми опинилися і що самотужки нам не вибратися.

У вузьку щілину вони закинули нам воду", — розповів військовослужбовець. Роман говорить, що на третій день вони почули слова: "сім вісім, сім вісім" і зрозуміли, що це їхній командир взводу разом з побратимами приніс їм їжу та воду.

Вони домовилися, що наступного дня їм принесуть якийсь інструмент, щоб заблоковані десантники змогли вибратися з-під завалів. "На 4 день побратими "Удав", "Батя", "Дим" та "Макс" врятували нас.

Весь жах ситуації полягав у тому, що ми залишилися без засобів зв’язку, зачинені, з обмеженим доступом кисню. Перше, що зробили, це розподілили воду і харчі, щоб вистачило максимально надовго.

Друге, визначили напрямок куди копати щоб вибратися звідти", — розповів військовий. Він додав, що його історія закінчилася щасливо, а українські десантники вкотре довели принцип, що "своїх не залишають".