"Не брали паспорти з повісткою": історія подружжя, розстріляного ЗС РФ на Херсонщині (фото)

Посеред ночі російські військові увірвалися додому до Анастасії та Валерія Саксаганських. Пізніше їхні тіла знайшли в окупованій частині регіону — дворічна донька молодих людей залишилася сиротою.

Вночі на 16 вересня російські окупанти вбили молоде подружжя за відмову у співпраці та небажання брати ворожі паспорти. Їхня дворічна донька залишилася сиротою. Історією пари з Херсонщини поділились 21 вересня у медіа Obozrevatel.

Приблизно о 1:00 16 вересня у будинок подружжя в селі Малі Копані увірвалися російські військові. Вони забрали 25-річну Анастасію та 34-річного Валерія Саксаганських, залишивши вдома лише 2-річну доньку Маргариту. Дівчинка спала.

Вранці батьки Анастасії не змогли додзвонитися доньці та вирушили до неї додому. Там вони знайшли тільки маленьку дівчинку, яка провела ніч без батьків. Згодом у лісопосадці поблизу села Раденськ знайшли тіло жінки з кульовими пораненнями.

В самому селі Малі Копані знайшли й тіло її чоловіка. "Анастасія та Валера не погоджувалися на співпрацю з окупантами. Я знаю, що особливо Настя була в цьому плані непохитною. Вони й російських паспортів не брали.

Відомо, що разом із російськими паспортами окупанти одразу видають і повістки чоловікам", — розповіла одногрупниця загиблої Валерія Нікітюк.

Анастасія кілька років тому закінчила Херсонське медичне училище та влаштувалась працювати медсестрою в Херсонський міський перинатальний центр. "Під час окупації вона не могла працювати, та й донька була маленькою.

Але кажуть, що росіяни наполягали на тому, щоб молода мама йшла медиком до них", — передали журналісти. Валерій був рибінспектором, і також відмовлявся співпрацювати з російськими військами. За даними медіа, це "дуже дратувало" окупантів.

"Останнім часом у селі репресії посилилися. Геть усіх змушували отримувати російські паспорти, працювати, спокою нікому не давали", — пояснив один із місцевих мешканців. Знайомі загиблих згадують подружжя як дуже добрих та чуйних людей.

"Настя — вона взагалі була дуже чутливою до чужого горя, завжди намагалася допомогти. А за характером вона була людина-свято. Легка на підйом, завжди підтримувала будь-які зустрічі, свята, пікніки. Легко сходилася з людьми", — розповіла Нікітюк.

Анастасія та Валерій були односельцями. "Він був чудовою людиною та надійним другом. Одна з його рис — комунікабельність, він був душею будь-якої компанії, у нього були лідерські задатки. І ще він був дуже справедливим.

Як і більшість хлопців, він грав у футбол, займався волейболом. Та дуже любив риболовлю. Він і майбутню свою професію вибрав відповідно до свого захоплення. Навчався Валера у Херсонському державному аграрному університеті", — згадав його однокласник.

До своєї майбутньої дружини Валерій залицявся протягом кілька років — відколи вона після 9 класу пішла вчитись у медучилище. "Спочатку вона не дуже звертала увагу на його залицяння, а потім він таки її підкорив.

Після закінчення навчання вони побралися, а незабаром зіграли весілля. Потім у них народилася Маргарита", — розповіла Нікітюк. Чому російські окупанти так жорстоко вбили подружжя, у селі пояснити не можуть.

Більшість місцевих, які залишились в окупації, бояться це коментувати. Водночас батьки Анастасії хвилюються, що у них можуть відібрати онучку-сироту. Нагадаємо, раніше повідомлялося, що тіло Анастасії знайшли поблизу траси, а її чоловіка — в лісопосадці.

За даними Центру журналістських розслідувань, дворічна Маргарита провела сама понад 12 годин. Представники Голопристанської міськради пояснювали трагічну подію ротацією російських окупантів.