Розділ між Трампом, Сі та Путіним: яке майбутнє може чекати на Європу, якщо вона не зміниться

MAKE EUROPE GREAT AGAIN …Світ, який ми знали й до якого звикли, вже історія. Він був недосконалий, але в ньому були бодай якісь правила та якісь цінності. У світі 2025 залишилось тільки право сильного та логіка оборудок.

Путін майже досяг свого: як 80 років тому Рузвельт, Сталін та Черчилль ділили світ у Ялті, так – дуже схоже – Трамп, Сі та Путін ділитимуть світ наразі невідомо де. І в цьому світі виживуть або васали, або сильні. Україні на часі визначатися, який шлях вона обере.

Поки ще є можливість обирати… За іронією долі, той самий вибір стоїть перед Європою. Колишній центр світу, континент імперій, які ділили між собою весь світ, на наших очах перетворюється на світову провінцію, від якої – за великим рахунком – нічого не залежатиме.

І діагноз європейської хвороби той самий, що й української – утриманство. Україна за 33 роки своєї незалежності так і не навчилась жити без крапельниці міжнародної фінансової допомоги.

Європа – без дармової американської безпекової парасольки та дешевих російських енергоносіїв. Тепер життя і України, і Європи підійшло до каси.

І біля неї ми або погодимося бути васалами Трампа, Сі та Путіна, або спільними зусиллями спробуємо зробити Європу знову великою, повернувши їй статус одного з геополітичних полюсів світу. Пазли склалися так, що без України це неможливо.

Бо Європа наразі – мілітарний карлик, якого (за умови невтручання Америки) може завоювати не тільки Росія, а й Україна. Але Європа досі багата. Досі густонаселена (хоча еміграція, особливо з мусульманських країн, і стала для неї справжнім викликом).

Досі володіє деякими передовими технологіями. І в цій ситуації Україна потрібна Європі не менше, аніж Європа Україні.

Питання лише в тому, чи знайдуться в Європі лідери, готові до таких радикальних змін? Чи політичні пігмеї поодинці, часто-густо потай, покірно присягнуть новим сюзеренам: хто Трампу, хто – Путіну, а хто – Сі.