"Шахеди" з протитанковими мінами: як Росія робить повітряні атаки ще смертоноснішими

Військові експерти попереджають: ці боєприпаси, які можуть реагувати на техніку навіть без дотику, становлять серйозну небезпеку не лише на фронті, а й для цивільного населення. Фокус з'ясував, як працює ця система і чому її складно знешкодити.

Військовий фахівець із систем РЕБ та зв'язку, Сергій "Флеш" Бескрестнов, заявив що у кількох регіонах зафіксовано "Шахеди", які несли протитанкові міни ПТМ-3. Ці міни, за словами фахівця, оснащені магнітним детонатором і реагують на техніку поблизу, створюючи нову загрозу.

"Поки що задум противника не зрозумілий, що вони хочуть мінувати й навіщо. Може це теракти на дорогах загального користування, а може спроба атакувати наше сільське господарство.

Я прошу всіх звертати увагу на такі предмети й при виявленні не під'їжджати до них машинами", — підкреслив "Флеш". Протитанкова міна ПТМ-3 — радянський інженерний боєприпас, розроблений у 1980-х роках для ураження гусеничної та колісної техніки.

Основні характеристики міни: Міна має магнітний детонатор, який реагує на техніку або металеві предмети (50-100 г), а також додатковий детонатор, що спрацьовує при зміні положення, роблячи її незнешкоджуваною.

Встановлюється системами дистанційного мінування у касетах КПТМ-3. При вибуху пробиває днище або руйнує гусениці, викликаючи контузію екіпажу чи пожежу.

Військовий експерт Павло Нарожний розповів, що основна мета цієї міни — створювати перешкоди для пересування техніки противника шляхом встановлення мінних полів за допомогою різних засобів доставки, таких як артилерійські снаряди, авіаційні боєприпаси чи системи реактивної артилерії, наприклад, РСЗВ "Ураган" чи "Смерч".

За словами експерта, ПТМ-3 доставляється за допомогою касетних боєприпасів, таких як КПТМ-3, які можуть містити кілька мін. Наприклад, снаряд 9М59 для "Урагану" несе 9 мін, а 9М55К4 для "Смерчу" — до 25 мін.

Під час скидання з повітря касета розкривається, міни розлітаються, закріплені спеціальним тросом. Цей трос вириває чеку, активуючи піропатрон, який горить приблизно 1-2 хвилини.

За цей час міна падає на землю, її підривник переводиться в бойове положення, і вона стає готовою до спрацювання. "Міна оснащена магнітним детонатором, який реагує на металеві об'єкти, такі як техніка, на відстані до 1-1,5 метра.

ПТМ-3 має кумулятивну дію, здатну пробивати броню товщиною 20-25 см, руйнувати гусениці танків чи викликати пожежу в транспортних засобах.

Крім того, міна реагує на зміну положення магнітного поля Землі, що робить її надзвичайно небезпечною: навіть легкий дотик чи спроба зрушити її може призвести до вибуху.

Це ускладнює розмінування, оскільки сапер не може безпечно підійти до міни чи знешкодити її вручну", — розповідає Фокусу Нарожний. Для самоліквідації в ПТМ-3 встановлено таймер, який може бути налаштований на 16, 24 або 48 годин.

Після закінчення цього часу міна вибухає самостійно, що зменшує потребу в розмінуванні, але створює додаткові ризики для цивільного населення та військових. Експерт стверджує, що розмінування ПТМ-3 є надзвичайно складним і небезпечним завданням.

Єдиний безпечний спосіб знешкодження — знищення міни з великої відстані, наприклад, за допомогою снайперської гвинтівки чи кулемета з відстані не менше 500 метрів. Однак найбезпечнішим вважається просто дочекатися, поки міна самоліквідується.

Нарожний нагадав, що Росія вже давно активно використовує ПТМ-3 у війні проти України, зокрема для дистанційного мінування територій.

Наприклад, такі міни застосовувалися під час наступу на Харків, де касетні боєприпаси з ПТМ-3 розкидалися по місту, вражаючи цивільну інфраструктуру.

Це свідчить про тактику навмисного створення загрози для мирного населення та ускладнення відновлення нормального життя в уражених районах.

Експерт сумнівається, що такі дрони будуть використовуватись проти міст у глибокому тилі, однак повністю такої вірогідності не виключає.

"Скоріше за все, російські сили можуть застосовувати ПТМ-3 для мінування районів поблизу лінії зіткнення, щоб ускладнити маневри української техніки.

Ці міни, попри свою "застарілість", залишаються ефективним інструментом у сучасній війні завдяки простоті використання, високій небезпеці та складності знешкодження", — підкреслив Нарожний.

Експерт стверджує, що протидія "Шахедам" з ПТМ-3 не відрізняється від протидії звичайним дронам цього типу. Їх можна збивати за допомогою кулеметів, переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК) або навіть з вертольотів.

Однак основна складність полягає в тому, що у разі скидання мін знешкодження території стає вкрай небезпечним і трудомістким процесом.

Для протидії таким загрозам необхідні комплексні заходи: посилення протиповітряної оборони для перехоплення "Шахедів", розвідка для виявлення замінованих ділянок та спеціалізовані саперні підрозділи для розмінування.

Водночас цивільному населенню в потенційно уражених районах слід бути особливо обережним, уникати підозрілих об'єктів і повідомляти про них відповідні служби.

ПТМ-3, попри свій вік, залишається серйозною загрозою, яка вимагає пильності та скоординованих зусиль для її нейтралізації. Нагадаємо, Росія вдосконалює свої дрони-камікадзе “Шахед", додаючи до них новий смертоносний елемент — бойові частини з рідиною, схожою на напалм.