Навряд чи Путін зараз посміхається: як працює проста дипломатія Дональда Трампа

І хтозна — може, це найкоротший шлях до Нобелівської премії, яку Трамп так явно прагне отримати? Про це було оголошено ще до вступу президента Трампа на посаду: "Я закінчу цю війну в Україні".

І він виклав стратегію переговорів, чого не роблять більшість умілих переговірників — якщо тільки в них немає всіх карт на руках.

Заява про те, що українці погодяться на 30-денне припинення вогню в обмін на відновлення поставок зброї та обміну розвідувальною інформацією перевела м'яч на бік Росії.

Телеграфно їм погрожують: "Погоджуйтеся на припинення вогню, або США озброять українців до зубів, і ви програєте". Я сумніваюся, що Володимир Путін зараз так вже широко посміхається.

Я вважаю, що президент Трамп націлений на отримання Нобелівської премії миру як своєї спадщини.

Він має домогтися цього за свій термін, і, оскільки на столі лежать мирні угоди щодо України та Гази — обидві пропозиції, від яких неможливо відмовитися, — схоже, що мир буде досягнуто. Це не буде ідеальний мир, але вбивства і смерті припиняться.

Укладаючи ці мирні угоди, президент Трамп укотре порушив норму — залучив до них спадкоємного принца Мохаммеда ібн Салмана, який не так давно став ізгоєм через свою передбачувану причетність до загибелі журналіста Камаля Хашоггі, але тепер став вирішальним фактором і героєм на світовій арені.

З іншого боку, Велика Британія і європейські союзники застигли в жаху, запитуючи себе, як вони орієнтуватимуться у світі без впевненості в оборонній парасольці США.

Президент Трамп, який уклав угоду, просто знизує плечима і скаже: "Вам давно пора купити свою власну парасольку. Наші пріоритети в галузі оборони зараз знаходяться в Тихому океані".

Він не помилився, хоча для нас, що живуть по цей бік Атлантики, це, тим не менш, небажаний сигнал до пробудження. Але кому ж подобається, коли його будять? Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції.