Відпочинок скасовується. Чи мають право громадяни на відпустку та державні вихідні під час війни

Проте роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати та без обмеження строку". Думка.

Питання відпусток до повномасштабного вторгнення РФ регулювалося Кодексом законів про працю України, Законом України "Про відпустки", а також профільним законодавством в залежності від сфери діяльності або статусу працівників.

До прикладу, відповідно до Кодексу, за загальним правилом, тривалість щорічної основної відпустки мала бути не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Проте для деяких категорій працівників передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою ніж 24 дні.

Наприклад, суддям надається щорічна оплачувана відпустка у 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

У законі "Про відпустки" також передбачена низка виключень із загального правила, наприклад: Після введення в Україні воєнного стану, Верховна Рада прийняла закон "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", який дещо змінив правила гри.

Зокрема, на час воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.

Якщо тривалість щорічної основної відпустки становить більше 24 календарних днів, надання не використаних під час воєнного стану днів переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

Також на час воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки.

На час воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Є й інші заборони.

Так, у період дії воєнного стану не застосовуються норми: У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація за невикористану відпустку.

Також роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до 3 років), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Проте роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати та без обмеження строку, встановленого у законі "Про відпустки" (не більше 15 календарних днів на рік).

Роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження зарплати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів (без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку).

Підсумовуючи викладене вище, працівники право на відпустку мають, проте це право реалізується з певними особливостями. Загалом на час дії воєнного стану призупинено дію положень законодавства, яке регламентує питання щодо офіційних святкових та неробочих днів.

Тому відповідних днів під час воєнного стану немає. При цьому, роботодавець має можливість самостійно встановлювати графік роботи підприємства.

За таких обставин, якщо у цьому є виробнича необхідність, роботодавець може вивести працівників на роботу — при цьому робочий день буде оплачуватися у звичайному розмірі та включатися до стажу, що надає право на оплачувану відпустку.

Якщо ж виробнича необхідність відсутня, роботодавець може встановити графік роботи підприємства, який враховує святкові дні. А от субота та неділя залишаються вихідними днями.

Тобто, якщо до введення воєнного стану державне свято припадало на вихідний день, то вихідний день переносився на наступний після святкового або неробочого, однак після введення воєнного стану такого переносу не відбувається.

І якщо державне свято випаде не на вихідний день, а на робочий (до прикладу, в 2023 році 24 серпня — День незалежності України, випадає на середу), швидше за все, це буде звичайний робочій день, оскільки, за прикладом 2022 року, переважна більшість роботодавців не робили цей день вихідним.

З упевненістю можна стверджувати, що більшість роботодавців розцінюють такі дні апріорі як робочі. Так, повинні. У період війни оплата роботи у вихідні дні оплачується за одинарною ставкою.

Під час воєнного стану не застосовуються норми щодо заборони роботи в нічний час та скасовано обмеження кількості понаднормових годин на рівні 4 години протягом 2 днів поспіль та 120 годин на рік.