By Eliza Popova
Риторика тодішнього занепокоєння в державних колах Росії продовжувала мотивацію Валуєвського циркуляру (Фото:DR) Півтора століття тому був підписаний так званий Валуєвський циркуляр, що забороняв книговидання українською мовою: у Петербурзі вважали, що це зупинить прагнення України до самостійності Стіни зазвичай тихого будинку Дворянського зібрання в Петербурзі 6 квітня 1863 року відлунювали гучні оплески.
Виступав професор історії Микола Костомаров із закликом почати доброчинний збір на видання книжок українською, чи, як тоді ще казали, малоросійською мовою. Дарма, що був понеділок.
Публіки зібралося чимало, і пропозицію знаного у російській столиці вченого підтримали десятки впливових місцевих лібералів. Місцевих — бо сам оратор у Петербурзі жив, по суті, у засланні.
Після гучної справи Кирило-Мефодієвського братства Костомарову дозволялося викладати тільки тут.
Завзяття професора живилося тим, що його земляк Пилип Морачевський підготував до друку українською мовою Новий заповіт, який раніше видавався тільки церковнослов’янською. Переклад саме перебував на розгляді Священного Синоду.
Зрушення у мовному питанні - майже революційне. Бо ще якісь 40 років тому доля подібного перекладу російською мовою, навіть дозволеного імператором Олександром І, була сумною.
Тоді церковні ієрархи не дозволили довести справу до кінця, і кілька сотень тисяч вже надрукованих екземплярів Біблії було спалено. Новий Заповіт російською з’явився тільки 1862 року, а повний текст Святого Письма — у 1876 році.
Українська
English
USA
Français
Deutsch
Italiano
Polski
Čeština
Español
Slovensku
