Мир в обмін на територію: чи готові українці на поступки задля швидкого закінчення війни

Фокус розбирався наскільки ця тенденція викликає негативні занепокоєння та що могло стати причиною таких змін.

Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) опублікував результати дослідження, чи готові українці до територіальних поступок для якнайшвидшого закінчення війни.

Опитування проводилося методом телефонного інтерв’ювання в період з 29 вересня по 9 жовтня, в ньому взяли участь 1010 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим).

Згідно з результатами дослідження, в Україні зростає кількість тих, хто згоден на територіальні поступки задля досягнення миру і збереження незалежності України.

"Порівняно з травнем 2023 року з 10% до 14% зросла частка тих, хто готовий погодитися на територіальні поступки для досягнення миру і збереження незалежності України.

Разом з цим абсолютна більшість населення – 80% (у травні 2023 року – 84%) – зберігають упевненість, що жодні територіальні поступки не є припустимим, навіть якщо через це війна триватиме довше і будуть інші загрози", — йдеться в пресрелізі КМІС.

Найбільш динамічно суспільна думка змінилася у мешканців Сходу та Півдня України — 13% до 22% та 8% до 21%, відповідно. Соціологи зазначають, що статистична похибка не перевищувала 3,4%. Крім того, сюди ж варто додати певне систематичне відхилення.

Однак в КМІС вважають, що отримані результати зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

За даними КМІС, можна припустити, що динаміка змін суспільного настрою має певну тенденцію до зростання, хоча й невелику. Для прикладу, в травні 2022 року відсоток готових до територіальних поступок становив 10%, у грудні того ж року він знизився до 8%.

Починаючи з лютого 2023 року цей показник зростав з 9% до 14% в жовтні. Постійне чергування "зрад" з "перемогами" та втома від війни накладають свій відбиток на суспільні настрої.

Вочевидь, в тих регіонах України де війна далеко, відсоток тих, хто готовий воювати до останнього буде більшим, ніж в тих, хто живе під щоденними обстрілами. Тому шукати якусь тенденцію наразі складно, але ця думка стовідсотково буде використана російською пропагандою.

Врешті, такі дослідження потрібні, але мають подаватися з фаховим поясненням кожного показника. Директор соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко зауважує, що це дослідження не є репрезентативним, тому не можна оцінювати його результати.

Опубліковані дані не відповідають дійсній ситуації в країні, а КМІС дуже ризикує своїм авторитетом.

"Провести загальнонаціональне опитування під час війни практично неможливо – у нас зараз частина українців виїхала за межі країни, частина знаходиться в окупації або на лінії фронту.

У нас по суті, три різних України, щоб робити соціологічні дослідження",— пояснює він Фокусу.

Голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко також звертає увагу, що це опитування дуже спрощене з вже готовими варіантам відповідей, тому не є обʼєктивним.

"Чим довше війна буде продовжуватися та зʼявлятися усвідомлення того, що жодна сторона не має переваги, тим більше таких думок в суспільстві виникатиме. Війна закінчиться завершенням бойових дій, а не якимось поступками", — зазначив він Фокусу.

Разом з тим, виконавчий директор КМІС Антон Грушецький вважає, що зміни в суспільних трендах потребують окремої уваги та аналізу. Насамперед варто враховувати контекст подій в Україні, а вже потім будувати "теорію зрад".

Суспільні настрої в Україні змінюються не лише від наповнення інформаційного поля та трендів в соціальних мережах. На другому році війни зʼявилося певне усвідомлення ситуації, а заяви експертів про "два-три місяці" вже не працюють.

За словами політолога Олексія Кошеля, настрої українців можна пояснити низкою факторів, що склалися останнім часом. "По-перше, це сезонний фактор входження в зиму, загроза атак на енергетичний сектор, відсутність тепла та електроенергії.

По-друге, попередні місяці у населення були завеликі очікування від масштабів контрнаступу Сил оборони України. За приклад були здобутки минулого року – звільнення Харківщини, Херсону, лівого берега Херсонщини.

Ще один фактор – критика з боку США та європейських інституцій щодо корупції в Україні та боротьбі з нею", — говорить він Фокусу. Експерт також зауважує, що цифра в 4% незначна. Крім того, у вибірці вже з 1-2 тис. респондентів соціологи дають похибку у 2%.