Мир від Сі Цзіньпіна: чи дійсно Пекін змусить Москву припинити війну в Україні

Президент США Дональд Трамп у пʼятницю 20 вересня провів телефонну розмову з китайським лідером Сі Цзіньпіном.

Назвавши в мережі Truth Social діалог "дуже продуктивним", очільник Білого дому додав: "Ми досягли прогресу в багатьох дуже важливих питаннях, зокрема торгівлі, фентанілу, необхідності припинення війни між Росією та Україною, а також затвердження угоди про TikTok".

За словами господаря Овального кабінету, він домовився із Сі про зустріч на саміті Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва в Південній Кореї (cтартує 31 жовтня – Фокус), а також обмін візитами -Трамп поїде до Китаю у 2026 році, а Сі Цзіньпін до США - "у відповідний час".

Дональд Трамп також висловив сподівання, що Китай може сприяти мирному врегулюванню: "Подивимося, що станеться. Я сподіваюся, що нам вдасться зробити це.

Ми з президентом Сі це обговорювали, і я гадаю, що він теж насправді хотів би побачити врегулювання, і думаю, що він працюватиме з нами, аби допомогти".

Між тим нещодавно президент США заявляв, що якби Європа "вдарила" санкціями по КНР, яка купує нафту в Росії, то Пекін тиснув би РФ, щоб змусити її закінчити війну проти України. Показово, що сам Сі Цзіньпін ніяк не коментував розмову з американським візаві.

Водночас деякі китайські медіа повідомили про те, що розмова була "прагматичною, позитивною та конструктивною" і лідер Китаю вкотре закликав уникати односторонніх санкцій.

Моделюючи у розмові з Фокусом подальшу лінію Китаю щодо російсько-української війни, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар зазначає: "Попри, м’яко кажучи, пасивність Китаю, нагадаю, що Пекін ще у лютому 2023 року розповів про свій так званий план врегулювання "української кризи".

Це включення КНР було на боці Росії і станом на сьогодні ця позиція не змінилася. І якщо хтось має ілюзії з приводу того, що тактика Китаю зазнає відчутних змін, то скажу так: навряд чи це станеться, хіба що декоративно.

Зараз ми вже чуємо не про китайський план, а про китайсько-бразильський, але суть від цього не змінюється. Тому сподівання Трампа на конструктивну роль Китаю марні".

Підкресливши, що Китай витримав тарифний удар Трампа, експерт додав: "Наразі Сі Цзіньпін вважає, що саме він буде, якщо не диктувати умови, то, скажімо так, наполягати на своєму баченні.

Але тут може спрацювати інший фактор, коли дещо згодом Китаю доведеться внести певну корекцію в підходи по російсько-українській війні. Втім, це буде обумовлено не тиском з боку Трампа, який Пекін достатньо успішно витримує, а іншими чинниками.

Перший і  ключовий чинник, за словами Михайла Гончара, полягає в тому, що під час зустрічі з Сі на початку вересня Путін отримав карт-бланш на продовження війни і "усі ці провокаційні дії РФ, в тому числі проти Європи, відбуваються нехай з мовчазної, але згоди Пекіну".

"Таким чином, Путін намагається досягти цілей "СВО", як вони формулюють. Але, як у них не виходило ці три з половиною роки, так в них нічого не вийде й зараз і зрештою терпець Сі Цзіньпіна увірветься та він скаже: "Все".

Це "Все", між тим, зовсім не означає, що він припинить допомагати Путіну, купувати російську нафту і так далі. Ні.

В такому разі для Сі Цзіньпіна стане актуальним врегулювання питання відносин зі США, передусім в економічній сфері, бо обидві країни надто залежні одна від одної.

І в цьому контексті анонсована на початок наступного року зустріч лідерів США та КНР відіграватиме визначальну роль щодо подальшої поведінки і Вашингтону, і Пекіну в сенсі його подальшого впливу на Росії.

А Пекін, з огляду на те, як він заметушився після того, як Польща прищемила китайців на польсько-білоруському кордоні, стає все більш чутливим", — обґрунтовуючи свою позицію, підсумовує Михайло Гончар.

  Водночас політолог, експерт центру "Об’єднана Україна" Петро Олещук у розмові з Фокусом констатує: "Я поки що не бачу мотивації для Китаю, яка спонукала б його глобально змінювати свої підходи в російсько-українській війні – для них усе поки що відбувається цілком нормально.

Росія і далі грузне в залежності від КНР, а Пекін натомість веде проксі-війну проти Заходу, випробовує військові технології, паралельно готуючись до вторгнення на Тайвань.

Тому, на мій погляд, у Китаю наразі відсутні причини, які спонукали б його активніше сприяти закінченню цієї війни".

Відповідаючи на запитання про те, що конкретно може послугувати відповідним мотиваційним "двигуном" для КНР, політолог зауважив наступне: "Якщо Китай зрештою почне отримувати збитки від російсько-української війни, він включиться гранично оперативно, не займаючись декоративною грою, як було увесь цей час.

Таке може відбутися у разі, якщо США і Європа об’єднаються та почнуть масштабний економічний тиск на Китай. Це було би відповідним аргументом для Пекіну.

Або, наприклад, якби в результаті продовження війни Китай зрозумів, що путінський режим близький до розпаду і, відповідно, те, що має потрапити йому в руки, може натомість вислизнути, він би діяв більш активно.

В РФ, до речі, вже ведеться підкилимна боротьба, а в Росії це не про вибори чи якісь інші публічні форми, а завжди про щось приховане".

Врешті-решт, припускає Петро Олещук, у Росії таки може відбутися переворот за участю людей, які задекларують бажання перезавантажити відносини з Заходом замість поглиблення співпраці з Китаєм.

Такий сценарій політолог вважає теоретичним, але таким, що його геть скидати з рахунків не слід.

Наразі ж експерт особливу увагу звертає на те, що президент США, вимагаючи від Європи жорстких антикитайських економічних кроків, веде подвійну гру, за спиною домовляючись з Китаєм по ряду тематичних кейсів, в тому числі щодо купівлі TikTok.

Прагнення очільника Білого дому використати європейців у якості "антикитайської дубини", констатує політолог, нівелює сценарій об’єднання Брюсселю та Вашингтону щодо санкцій відносно Китаю, оскільки європейці повсякчас очікуватимуть "кидка" з боку США.

Втім, наголошує експерт, якщо з Китаєм гра є більш тривалою, то обмежити купівлю російської нафти, закрити протоки для російських тіньових танкерів без особливих збитків для себе Захід може вже зараз, а це дало би відчутний - фактично моментальний ефект.