Вісь зла перемагає. Чому має навчити Захід перша фаза війни в Ізраїлі

Вони досягнули своїх цілей. Вони виграли цей раунд. І з кожним ударом Ізраїля вони виграють ще більше. Ізраїль потрапив у пастку. Ізраїль програв цей раунд. Програли ЄС. Програли США. Виграли в ХАМАСі, Тегерані, Пекіні і Москві. Яка мета теракту? Не сам теракт, а реакція на нього.

Метою ХАМАСу було викликати таку емоційну реакцію Ізраїля, щоб у нього не залишилось іншого виходу, окрім радикальних дій у відповідь. Жорстокість тут не тільки риса терористів, вона і інструмент. І Ізраїль робить те, що хотів побачити ХАМАС. Ізраїль мститься.

Ізраїль реагує емоційно. І ХАМАС радіє. І радіють його спонсори. Яка мета атаки ХАМАСу? ХАМАС хотів добитися крові у Секторі Гази. І кров ізраїльтян була лише методом досягнення цілі. Вони хотіли крові мешканців Сектору Гази.

Тому що ця кров унеможливлює угоду між Саудівською Аравією і Ізраїлем, яка б мала стати проривом у справі миру на Близькому Схожі. Яка могла б забезпечити реалізацію шляху Індія-Близький Схід-Європа, завдавши удару по позиціям Китаю. Угода точно вже зірвана.

І в найближчі роки до неї неможливо буде повернутись. Парадокс у тому, що всі все розуміють. Саудівська Аравія розуміє, що ХАМАС хотів крові у Секторі Гази, щоб зірвати угоду. Розуміє, що цей удар по ним завдає Іран руками своїх посіпак. Розуміє, але не може діяти інакше.

Ізраїль розуміє. Розуміє США. Всі все розуміють. Але виправити вже нічого не можуть. Ізраїль не може зупинитися. Бо громадяни Ізраїля хочуть крові і помсти. Саудівська Аравія не може не реагувати на дії Ізраїля, бо піддані не зрозуміють свого принца.

Вони заручники ненависті, яку десятиліттями плекали проти євреїв, так само як Ізраїль є заручником свого бажання помсти. І США вже нічого не може зробити. Все розуміють і можуть лише намагатись мінімізувати збитки. Радіє Китай. Радіє Іран. Радіє Путін.

Всі вони покладають відповідальність на Ізраїль, займаючи однакову позицію і заграючи з лівими на Заході, які також звикли повторювати методички ще часів Комінтерну (нічого нового, це все було вже багато разів) про ізраїльську воєнщину і страждаючих дітей палестинців.

Хоча саме вони більше всіх радіють крові, що проллється в Секторі Гази. Радіє і Ердоган. Бо шлях з Індії мав би оминути Туреччину. І так само повторює наративи про вину Ізраїля у ескалації. Мовчить Індія. Бо нічого не може вдіяти. Бо все розіграли без них.

І хіба що більше російських нафтодоларів тепер застрягне у рупіях. Головне в теракті не сам теракт, а відповідь на нього. Атаки 11 вересня в США довгостроково послабили Америку саме тому, що Вашингтон вв‘язався у дві війни, Афганістан і Ірак. Дозволивши себе спровокувати.

Ізраїль довгостроково послаблює себе, навіть знищуючи інфраструктуру ХАМАСу у Секторі Гази. Бо тут питання тільки часу, який знадобиться, щоб знов вирити ці тунелі. Охочих стати під прапор ХАМАСу буде більше. Бо також помста. Помста за кров, яку спровокував сам ХАМАС.

А провідники ХАМАСу сидять поки в безпеці, провокуючи кров звідти, де не може пролитися їхня. От так працює бізнес на крові. Яка мораль? А ніякої. Тільки факти. Західна цивілізація програла цей раунд. Вісь зла святкує.

І ми можемо лише сподіватись, що ця поразка, не у фінальній битві, а в проміжній, змусить когось у Вашингтоні протверезіти і згадати, що історія не скінчилась і фінальну точку можуть поставити не вони.