Остання мобілізація Кремля: чому після нинішнього армійського набору Росія стане на паузу

В Україні багато хто боїться, що Росія до кінця травня збере маленьку орду, а до кінця літа — велику. Аналітик Олексій Копитько запевняє, що страхи ці безпідставні, і малює ситуацію з поповненням армії, яка склалася у противника.

У США є зрушення, в ідеалі (!) до середини травня це мають відчути наші війська на фронті (5-7 днів на завершення формальностей і півтора-два тижні на доставку помітних обсягів ракет ППО, далекобійних засобів і боєприпасів). У Росії йде свій процес.

Який супроводжується масштабними акціями прикриття і спекуляціями. Глянемо докладніше. 1. Загальним місцем розмов останніх місяців стало твердження, що Росія до кінця травня збере маленьку орду, а до кінця літа — велику.

І перейде спочатку в маленький, а потім у великий рішучий наступ.

Звідки гіпотетично візьмуться ці орди? Роспропаганда і російські офіційні особи вже близько року проштовхують тезу, що щомісяця до лав окупаційних військ "добровільно" (тобто на умовах найманства) вливаються до 45 тис. осіб.

З0К — це стабільний мінімум, яким хизується Кремль. Після теракту в "Крокусі" заявляли про сплеск патріотизму у 16 тис. добровольців, які за добу нібито встали під рушницю. Потім уточнили, що це за 10 днів і що теж виявилося неправдою.

Уся ця "стабільна брехня" має під собою деяку фактичну основу, а також низку особливостей. Якщо дуже спрощено і грубо.

У 2023 році, після того, як закінчився ефект масової мобілізації та виснажився ресурс зеків, Кремль намацав певний баланс "батога і пряника" для народу: на війну почали заманювати пакетом матеріальних плюшок, водночас підштовхуючи в цей бік вразливих і неблагополучних громадян (володарів різного роду боргів, штрафників, безробітних, просто бідних тощо).

Мотиваційний пакет у РФ складається з двох частин — федеральної та регіональної. Федеральна частина: Регіональний пакет побудований приблизно в тій самій логіці, але більш різношерстий за змістом. Регіони дають одноразову виплату, місцями підкидають щомісяця.

Десь прощають борги за комуналку, вигадують якісь стимули для дітей (оплата за садок, школа), привозять дрова тощо. Зверху це все покрито товстим шаром пропаганди. Однак росіяни зазнають величезних втрат.

Якщо взяти мінімальні цифри — втрати вбитими, які видно в самій Росії, — то за місяць у РФ публічно ховають від 3000 солдатів (близько 100 на день). Плюс поранені. Тобто, навіть за російськими (!) даними, третина озвученого припливу найманців гарантовано вибуває.

Насправді — приплив менший, частка тих, хто вибув, — більша. Поповнюватися в поточному режимі на тлі дефіциту коштів у Сил оборони України вони були здатні. Як буде влітку — залежить від реальної динаміки поставок західної зброї та боєприпасів. 2.

Для масштабних дій з подолання посилюваної лінії фортифікацій (особливо — якщо наша армія отримає підтримку і зможе розв'язати проблему російської тактичної авіації з її КАБами і УМПБ) росіянам потрібно ривком накопичити війська за 3-4 місяці.

При цьому відкрита масова мобілізація залишається вкрай непопулярною затією. Зважаючи на це, на федеральному рівні вже вжито таких заходів ("батіг"): Однак ще восени позначилася тенденція до нарощування регіональної частини пакета бонусів.

Це був один із маркерів, що вони не збирають планової кількості солдатів. Мігрантів в армію і ВПК масово не підрядиш. Тому посилюється конкуренція за трудові ресурси. Регіональні бонуси почали збільшувати в рази з нового року в контексті "виборчої кампанії".

Але найцікавіше — після виборів ця тенденція тільки посилилася! Наразі розгортається справжня битва за поголів'я солдатів, яких суб'єкти федерації мають передати федеральному центру та/або зібрати в регіональні підрозділи.

Багаті й щасливі регіони буквально купують людей у менш забезпечених територій. Те, що раніше, не особливо випинаючи, провертав Кадиров, тепер публічно анонсують десятки губернаторів і навіть мерів.

Наприкінці 2023 року конкурентний прайс за голову новобранця для регіону становив 200 тис. рублів одноразової виплати. Забезпечені регіони давали 300+ тис.

(наприклад, у Татарстані виплата складалася з грошей Міноборони + регіону + міста + підприємств, і навіть місцевий ДТСААФ підкидав — у Казані виходило під 900 тис.

сумарно), найслабші та найжадібніші суб'єкти федерації перебували в Центральному федеральному окрузі — подекуди взагалі нічого не додавали. З 1 квітня ціни подекуди зросли в три-чотири рази. Краснодарський край уже пропонує 1 мільйон рублів (близько $10К).

За ним цінник у мільйон поставив Нижній Новгород. Ростовська область ще в березні пропонувала 500 тис. за контракт із Міноборони, а за контракт з іменним (регіональним) батальйоном "Дон" — 700 тис.

2 квітня губернатор Ростовської області Василь Голубєв оголосив розпорядження: підвищити базову регіональну виплату до 700 тис. рублів.

Цитата: "Ці кошти зможуть отримати ті, хто підписав контракт у Ростовській області, незалежно від їхнього місця проживання або реєстрації" (!). А за контракт з іменним батальйоном тепер платять 1 млн рублів.

Тобто, встановлено якусь планку в "мільйон за голову" для "пристойних регіонів". Що потягне вгору ціни скрізь. Санкт-Петербург поки що тримав 905 тис. У Московській області регіональна доплата в іменних підрозділах регіону була 605 тис.

Навіть Брянськ підняв цінник одноразової виплати до 400 тис. рублів. Москва публічно обіцяє 50 тис. щомісячної (!) доплати та індивідуальну одноразову виплату. І т. д. На що варто звернути увагу? 3.

Це дуже наочна історія про накопичення внутрішніх дисбалансів у РФ: між регіонами і між різними галузями. Це легалізовані внутрішні колонії, де життя громадян офіційно має різну вартість. Порожніх рублів Москва може надрукувати достатньо.

На якийсь час цього інструменту вистачить. Але купівля найманців у товарних кількостях досі можлива, тому що є гроші від продажу нафти, які Кремль заганяє у ВПК і армію. Багаті регіони отримують ресурс, щоб зберегти свої кадри і купити бідних.

Плюс у Кремля залишаються кошти, щоб перерозподілити на соціалку в ті суб'єкти федерації, де не склалося з оборонкою та іншими дохідними галузями. Якщо порушити цей нафтовий потік, перестане працювати механізм перерозподілу. Що різко загострить протиріччя всередині Росії.

Наші партнери напевно тримають цей момент у голові. І ясно показали, що вони не зацікавлені в якихось різких змінах. У поступовому "висушуванні" — так, а в перетисканні кисню — ні, щоб не викликати непередбачуваних конвульсій.

Один із наслідків зростання цінника для найманців — підрив усього "окологероїчного" дискурсу. У регіонах РФ уже чимало інцидентів, коли списаних з армії окупантів розглядають виключно як тимчасово платоспроможний контингент. Жодного пієтету, жодних сентиментів.

Погнався за грошима — тепер твої проблеми. Мертвий окупант корисний для пропаганди, живий — шкідливий. І все більше росіян розуміють реальний вибір і бачать його наслідки.

Стрімке зростання цінника за новобранця може бути пов'язане з відчуттям, що люди, які в принципі готові йти на війну за гроші, закінчуються. І далі сума вже не матиме особливого значення при масовому наборі. А значить — тільки батогом.

Тому багаті регіони поспішають виконати норму. Щоб мати люфт за градусом репресій. А це ще більше підвищить тиск у суб'єктах федерації, які й так платять переважно кров'ю. Кавказ уже задіяний мінімально. Далекий Схід сильно постраждав.

Сибір, Урал і Поволжя тягнуть основну ношу зараз. А в західних регіонах анонсовано велике військове будівництво в Московському і Ленінградському військових округах для імітації загроз НАТО. Їм потрібно накопичувати професійні частини, а не спалювати їх.

Тобто, безліміт людського ресурсу в РФ — це перебільшення. Планові повені, планові пожежі (у Башкирії вже почалося через аномальну спеку для цього періоду), плюс зусилля української армії на російській території перевантажуватимуть держапарат.

Уповільнювати процеси мобілізації. 4. Сукупність фактів породжує таку гіпотезу. Якщо першу масову мобілізацію Росія перетравила фактично непомітно і знайшла ходи, як поповнюватися, то нинішнє напруження з метою зібрати велику орду до осені дасться на порядок складніше.

А наступного разу подібну операцію можна буде провести тільки через значний проміжок часу, інакше великий ризик піти в рознос. Відіб'ємося влітку і восени — і росіяни вимушено стануть на паузу, доки не знайдуть нові рішення (якщо знайдуть).

Як я вже писав — для всіх россолдат буде заготовлено мінімум один персональний дрон. Але ж не всі беруть участь у штурмах. Тому на кожного штурмувальника буде 2-4 пристрої.

З'явиться стабільне рішення щодо авіації (інтуїтивно — до серпня має бути) — і завдання для росвійськ щодо досягнення хоч якогось значущого результату стане нереальним. По землі вони далеко не проповзуть, втрати будуть колосальними.

Тобто апокаліптичні сценарії не є основними. Навпаки — є можливість впливати. Залякування України неминучим і швидким крахом — це підштовхування задовольнятися малим і спосіб розкрутити спіраль відмови від опору. Ситуація для нас справді важка. Але не безвихідна.

Два роки тому було на порядок гірше. Уникнути внутрішньої дестабілізації. Не дозволити росіянам організувати гуманітарну кризу — за рахунок підготовки. Допомагати армії в тій формі, яка доступна. Нас дуже багато й іншого дому в нас немає.