Бракує добровольців. Чому молоді американці не хочуть іти в армію

Збройні сили США скорочуються не через стратегічний вибір, а просто тому, що їм не вистачає кваліфікованих добровольців — це матиме колосальні наслідки для стратегічної позиції США у все більш невизначеному та небезпечному світі.

Наскільки серйозна криза набору? Минулого фінансового року армія не досягла своєї мети щодо набору на 15 тисяч військовослужбовців, що становить 25% від запланованого. Ця нестача змусила армію скоротити планову чисельність особового складу із 476 тисяч до 466 тисяч осіб.

І поточний фінансовий рік, ймовірно, буде ще гіршим. За прогнозами армійських чиновників, до вересня чисельність особового складу зменшиться на 20 тисяч солдатів — до 445 тисяч.

Це означає, що основні сухопутні сили країни можуть скоротитися на 7% лише за два роки — тоді коли в Європі і навіть у Тихому океані з'являється все більше завдань, а армія забезпечує багато критично важливих для воєнного часу засобів підтримки на театрі воєнних дій, без яких інші відомства неспроможні функціонувати.

Фокус переклав новий текст Девіда Барно та Нора Бенсахель, присвячений реформі системи рекрутингу в армії США. Минулого року інші військові відомства ледве досягли своїх цілей щодо набору до лав чинної армії, але у 2023 році їм буде складніше зробити це.

Наприкінці минулого фінансового року всі вони прискорили набір кандидатів на відстрочений призов, внаслідок чого цього року вони матиме набагато менший резерв.

Корпус морської піхоти, можливо, зможе компенсувати цю проблему, оскільки видатні показники утримання персоналу торік дозволили знизити цільовий набір. Можливо, це вдасться і цього року. Але ВМС і ВПС стикаються з серйознішими перешкодами при наборі.

І ті, й інші, зіткнувшись із нестачею кандидатів для відстроченого призову, запропонували великі фінансові бонуси та вжили низку інших одноразових заходів — наприклад, ВМС збільшили максимальний вік призову з 39 до 41 року.

Крім того, вербувальники ВМС та ВВС скористалися виходом фільму "Top Gun: Maverick", який, як і його попередник 1986 року, став найкасовішим фільмом року. Нещодавній аналіз показав, що фільм Top Gun збільшив набір на 8%.

Тією мірою, якою сиквел допоміг збільшити заклик до ВМС та ВПС у 2022 році, у 2023 році дефіцит їх призовників може виявитися ще глибшим. Наприклад, ВПС щойно оголосили, що, швидше за все, не зможуть досягти цілей за набором у всіх трьох своїх гілках.

Чому це відбувається зараз? Частково, безперечно, річ у тому, що закінчення війни в Афганістані робить службу в армії менш привабливою. Вперше за майже 20 років американські війська більше не воюють за кордоном, стримуючи повстанців та терористів.

Безробіття знаходиться на низькому рівні, що завжди ускладнює процес вербування, а напружена ситуація на ринку праці змушує багато компаній підвищувати заробітну плату та пропонувати привабливі стимули для залучення найкращих кадрів.

Однак через складну взаємодію двох інших факторів практично неможливо визначити, який з них має найбільший вплив.

По-перше, кількість молодих людей, які мають право служити в армії, різко скоротилася минулого року через наслідки пандемії COVID-19 — з і без того низького показника в 29% до шокуючих 23%.

Рівень депресії, тривоги та інших психічних розладів різко зріс серед молодих (та й не дуже молодих) американців, котрі зіткнулися з часом екстремальними рівнями соціальної ізоляції.

Закриття шкіл та дистанційне навчання призвели до різкого зниження результатів тестів по всій країні (і у світі), а результати ASVAB, стандартизованого військового тесту для потенційних новобранців, знизилися на 9%.

Через закриття шкіл рекрутерам також стало дуже складно зустрічатися з молодими людьми та встановлювати особистий контакт, який дуже важливий для їхньої роботи.

А рівень ожиріння серед молоді, який вже давно є однією із найсерйозніших причин непридатності до служби в армії, під час пандемії зріс із 19% до 22%.

Багато цих статистичних показників відновляться нескоро, а деякі, можливо, ніколи не повернуться до рівня, що існував до пандемії. Хоча зниження планки придатності до служби є надзвичайно важливим, як ми обговоримо нижче, саме по собі воно не може вирішити кризу призову.

Другий, і набагато складніший фактор, пов'язаний зі схильністю до військової служби — кількістю молодих людей, зацікавлених у службі в армії.

До пандемії лише 13% молодих американців заявили, що вони розглядають можливість служби в армії, а минулого року ця і так мізерна цифра скоротилася всього до 9%.

Цієї кількості просто недостатньо, щоб забезпечити стабільний приплив новобранців, на який спираються усі добровольчі сили. Результати двох опитувань допомагають пояснити, чому привабливість армії знижується.

По-перше, кількість американців, які висловлюють довіру до збройних сил США, різко впала за останні кілька років.

Для ясності, довіра американців майже до всіх основних інститутів США знизилася, і дані Gallup показують, що в 2022 вона досягла рекордно низького середнього рівня — всього 27%.

Порівняно з цією гнітючою статистикою, той факт, що 64 респонденти минулого року висловили довіру до армії, є справді сильним підтвердженням. Однак у 2020 році цей показник становив 72%, а у 2021 році — 69%, що означає падіння на 8 процентних пунктів лише за два роки.

Що ще більш тривожно, Рейганівське опитування з національної оборони виявило ще різкіше зниження: довіра до збройних сил США впала з 70% у 2018 році до всього лише 45% у 2021 році (і піднялося до 48% у 2022 році).

По-друге, є деякі перші ознаки того, що менше людей в армії готові рекомендувати військову службу іншим молодим людям. У 2019 році майже 75% сімей військовослужбовців заявили, що вони б порекомендували військову службу комусь зі своїх близьких.

Однак у 2021 році цей показник знизився трохи менше 63% — ще одне різке зниження всього за два роки.

Оскільки у 80% молодих людей, які сьогодні приходять на військову службу, є член сім'ї, який служить в армії, а у 25-30% — батько-військовослужбовець, цілком можливо, що все більше військових сімей направляють своїх дітей цивільним кар'єрним шляхом.

Важко оцінити точні причини такого швидкого зниження кількості військовослужбовців, оскільки тут, як і у випадку права на військову службу, одночасно сходяться безліч різних тенденцій.

Хаотичне виведення військ США з Афганістану майже напевно стало однією з причин, оскільки більшість американців не схвалюють те, як адміністрація Байдена здійснювала виведення військ (включаючи багатьох, хто загалом підтримував рішення про виведення військ).

Іншою причиною є поширена думка про те, що американські військові лідери надто залучені до політики, частково через низку протиріч навколо голови Об'єднаного комітету начальників штабів генерала Марка Міллі.

А рівень зростання сексуальних посягань в армії на слуху після трагічного зникнення і смерті фахівця Ванесси Гіллен у 2020 році і подальшого дисциплінарного покарання 14 армійських чиновників у Форт-Худі.

Справді, під час опитування, проведеного восени 2021 року, 30% американців віком від 16 до 24 років заявили, що можливість сексуальних домагань чи нападів є однією з основних причин, через які вони не хотіли б вступати до лав збройних сил США.

(Справа Гільєна також змусила Конгрес ухвалити минулого року масштабні реформи системи військового правосуддя, які зрештою можуть допомогти зняти такі побоювання).

Понад те, прихильники обох політичних партій публічно наголошують на різних проблемах, що стоять перед армією і відважують їх послідовників (і дітей їх послідовників) від варіанту військової служби.

Демократи, наприклад, публічно висловлюють занепокоєння невеликою, але значною проблемою екстремістів в армії.

Багато демократів, особливо сенатор Кірстен Гіллібранд, також давно критикують уявну нездатність армії досягти значного прогресу у вирішенні проблем із сексуальними домаганнями та нападами — і продовжать це робити, якщо згадані вище судові реформи виявляться недостатніми.

Республіканці, навпаки, применшують значення проблеми екстремізму і натомість зосереджуються на так званій "хворобі лівизни" в армії.

Незважаючи на те, що голова Міллі, керівники всіх служб та зовнішні експерти рішуче відкинули подібні твердження, деякі республіканські члени Конгресу продовжують просувати цю версію, навіть звинувачуючи військових у використанні "вибіркових даних", які замовчують ці проблеми.

Наприклад, у листопаді офіси сенатора Марко Рубіо та представника Чіпа Роя опублікували доповідь під назвою Woke Warfighters, яка звинувачує адміністрацію Байдена в ослабленні військової могутності шляхом просування критичної расової теорії, підтримки процедур зміни статі та заохочення індивідуальності ЛГБТК+.

У нещодавньому опитуванні майже половина республіканців погодилася із твердженням, що "лівальська практика, що підриває ефективність армії", є однією з причин зниження їхньої довіри до збройних сил США.

Тепер, коли республіканці повернули собі контроль над Палатою представників, вони планують посилено боротися з цими проблемами, зосередившись на тому, що представник Джим Джордан назвав "позбавленням усіх "лівачків" у нашій армії".

Вирішення цих складних і багатогранних проблем не буде простим чи швидким. Немає магічних рішень, які раптово зроблять більше молодих людей придатними до служби або легко змінять скептичне ставлення молоді до армії.

Підвищення схильності до служби вимагатиме довгострокових зусиль, які дозволять подолати розрив між американським народом і його армією, що постійно збільшується.

І хоча всі відомства вживають різних заходів для вирішення цих проблем, ще багато чого потрібно зробити, щоб забезпечити не лише підготовку, а й стійке відтворення всіх добровольчих сил.

Ось кілька дій, які військові відомства і вся країна загалом мають зробити зараз, щоб звернути назад ці тенденції. Однією з найуспішніших ініціатив щодо покращення підготовки призовників стала армійська програма під назвою "Підготовчий курс майбутнього солдата".

Ця ініціатива забезпечує академічну та фізичну підготовку майбутніх новобранців, які не мають достатніх навичок в одній або обох сферах, але в іншому придатні до служби.

Минулого року понад 92% учасників (майже 3 тисячі солдатів) успішно пройшли базову підготовку, що змусило армію значно розширити цю програму у 2023 році.

Попередні дані свідчать про те, що випускники цього курсу відбираються на керівні посади під час базової підготовки дещо частіше, ніж звичайні новобранці, хоча поки що рано говорити, чи це буде домінуючою тенденцією з часом.

Очевидний успіх цього інноваційного підходу передбачає, що аналогічні програми мають бути прийняті іншими відомствами, щоб допомогти вирішити проблему нестачі призовників.

У найближчій перспективі це може допомогти подолати деякі проблеми, пов'язані зі зниженням успішності та фізичної підготовки, спричинені пандемією.

Згодом з'явиться унікальна можливість охопити ширше коло потенційних військовослужбовців, які закінчили зовсім різні та часто нерівнозначні навчальні заклади.

Ці програми принесуть безпосередню користь та рекрутерам, які витрачають багато часу та енергії на те, щоб допомогти потенційним новобранцям відповідати стандартам фізичної підготовки.

Централізація таких зусиль не лише набагато ефективніша, а й дозволяє рекрутерам зосередитися на своїй основній місії: встановити контакт з великою кількістю молодих людей та спонукати їх розглянути питання про військову службу.

Зараз збройні сили США не допускають до служби на чинній військовій службі неодруженого хлопця або жінку, які мають на забезпеченні утриманця — зазвичай, хоча і не завжди, дитина.

Як не дивно, ця заборона знімається після завершення початкової підготовки, зазвичай, через кілька місяців.

Будь-хто, у кого з'являється утриманець після цього часу, може продовжувати службу — а, за останніми даними, майже 4% військовослужбовців, які проходять службу, є батьками-одинаками.

Повне позбавлення батьків-одинаків права вступати на військову службу (або заохочення дорогої юридичної акробатики для отримання права) не має сенсу у світі, в якому ми живемо сьогодні, і не є розумним правилом щодо одиноких військовослужбовців.

Фактично курсантам академій збройних сил тепер дозволено продовжувати навчання, якщо вони стали батьками, за умови, що вони нададуть право тимчасової опіки комусь іншому.

Це ж правило поширюється на всіх одиноких батьків-військовослужбовців та сімей з двох військових, які повинні мати затверджений план сімейного догляду, що визначає тимчасового опікуна, коли вони вирушають на операції або несподівано відлучаються.

Давно настав час поширити подібні правила на всіх, хто бажає вступити на військову службу — від офіцерів до рядових. Проблема психічного здоров'я молоді назріває вже давно і ця тенденція значно посилилася під час пандемії.

Однак багато людей, які страждають на депресію, тривогу та інші розлади, можуть ефективно лікуватися за допомогою звичайних ліків.

Наприклад, за даними Американської психіатричної асоціації, 55-65% дітей та підлітків із встановленим діагнозом добре реагують на початкове лікування антидепресантами.

Американські військові вже давно дозволили людям у формі продовжувати службу, приймаючи такі ліки, але вони незрозумілим чином продовжують забороняти людям, які приймають ці ліки, вступати до лав збройних сил.

Американська армія не повинна відмовляти кваліфікованим кандидатам у службі на підставі застарілих стереотипів щодо лікування психічних захворювань.

І, відверто кажучи, вона більше не може собі цього дозволити, коли такі методи лікування стають все більш поширеними серед усіх верств населення США.

Замість автоматичної відмови потенційним призовникам слід дозволяти служити, якщо вони можуть подати лист від свого лікаря, що містить відповіді на такі три запитання: Якщо відповідь на перше запитання — "ні", а прогноз оцінюється як хороший або сприятливий, заявник має бути автоматично дозволено вступити на службу.

Якщо відповідь на перше запитання "так", але друге питання визначає проблему як обмежений ступінь або тривалість, заявнику має бути дозволено стати в резерв і пройти курс навчання після отримання листа, в якому відповіддю на перше запитання буде "ні".

Скасування повної заборони на вживання марихуани у минулому при продовженні тестування на наркотики в процесі набору та після нього Ставлення суспільства до вживання марихуани значно змінилося протягом останнього десятиліття.

Сьогодні рекреаційна марихуана легалізована у 21 штаті, Вашингтоні та Гуамі — а це понад 47% американців віком від 15 до 24 років.

Це означає, що майже половина цільової групи добровольців проживає в місцях, де цей наркотик легальний за законами штатів, і багато молодих людей можуть не розуміти або не дбати про те, що він залишається незаконним за федеральним законодавством.

Американські збройні сили давно пишаються тим, що вони відносно вільні від наркотиків, і їм варто було б залишатися такими, але немає сенсу автоматично відсіювати відповідних призовників через те, що вони в минулому вживали марихуану.

Справді, дослідження показали, що новобранці, які отримали адміністративні покарання за марихуану в минулому, показали такі ж високі результати, як і інші солдати.

Набагато розумніше не зважати на незначне вживання марихуани в минулому і натомість зосередитися на строгому тестуванні на наркотики в процесі подання заяви на призов, під час навчання та на регулярній основі у всіх підрозділах.

Рух за армію без наркотиків має починатися у процесі призову, а не в підлітковому віці.

Незважаючи на те, що майже за всіма показниками добровольчі сили досягли величезного успіху, у них є одна величезна "ахіллесова п'ята": розрив між збройними силами США і нацією, якій вони служать, постійно посилюється.

Як зазначалося вище, молоді люди, які сьогодні з найбільшою ймовірністю поповнять лави збройних сил США, — це ті, хто знайомий із ними найкраще, оскільки родич, особливо батько, вже служить.

Але цей резерв занадто малий для підтримки збройних сил у довгостроковій перспективі, а американці по всій країні заслуговують на те, щоб побачити і доторкнутися до чудових військових, за яких сплачують їхні податки.

Більшість американців глибоко неосвічені щодо збройних сил США, тому розширення їхніх особистих зв'язків із людьми у формі є важливим першим кроком до підвищення схильності.

Для цього американським військовим доведеться активно працювати з населенням, чого вони раніше просто не робили.

Наприклад, нещодавно армія розпочала програму, в межах якої бойові дивізії об'єднуються з бригадами рекрутерів у низці великих міст країни, щоб допомогти більшій кількості американців зустрітися з людьми у формі та побачити можливості та підрозділів.

Більшість інших відомств могли б знайти свій спосіб проводити подібні заходи, чи це авіашоу, чи тижні флоту, які демонструють як людей, так і техніку.

Крім того, відомствам слід розширити свої програми допомоги рекрутерам, спрямовуючи успішних молодих військовослужбовців назад до рідного міста для спілкування із призовниками та допомоги своїм друзям і одноліткам у ознайомленні з життям в армії.

Відомства мають надати додаткові стимули для участі у цих програмах, а також залучати більше військовослужбовців, які прослужили рік і більше, щоб вони могли поділитися своїм досвідом.

Командири підрозділів усіх рівнів також повинні заохочувати своїх підлеглих до участі в інформаційно-пропагандистських заходах у місцевих середніх школах та організаціях, коли вони повернуться додому.

Ми рішуче підтримуємо рекомендацію Національної комісії з військової, національної та державної служби 2020 року щодо розширення програми підготовки молодших офіцерів запасу (JROTC).

Ця програма, що пропонується в середніх школах по всій країні, забезпечує навчання лідерству та громадянськості понад пів мільйона старшокласників щороку та знайомить їх із збройними силами США, не зобов'язуючи вступати до їхніх лав.

Зрозуміло, шкільна адміністрація в жодному разі не повинна примушувати учнів до участі у програмі підготовки молодших офіцерів запасу, і Міністерство оборони наголошує, що це порушує правила програми.

Однак програма підготовки молодших офіцерів запасу має низку помітних переваг, включаючи можливості для розвитку лідерських якостей, самодисципліни та характеру, і, як буде сказано нижче, вона допомагає багатьом молодим американцям отримати деяке уявлення про збройні сили США.

Проте, як показало одне дослідження, програму підготовки молодших офіцерів запасу непропорційно зосереджено на півдні країни та недостатньо представлено майже у двох третинах штатів США.

Трохи менше 16% американської молоді проживає у шести штатах (плюс округ Колумбія), де понад 40% державних середніх шкіл мають програму підготовки молодших офіцерів запасу, тоді як понад 52% американської молоді проживає у 28 штатах, де лише 10% або менше Державні середні школи пропонують цю програму.

Конгрес повинен виділити кошти, необхідні для розширення програми Корпусу підготовки молодших офіцерів резерву в цих штатах, де спостерігається серйозний дефіцит, щоб допомогти прищепити схильність до державної служби учням, які вирішили взяти участь у програмі, і розширити знайомство зі збройними силами США серед усіх учнів.

Крім того, Міністерство оборони, можливо, у партнерстві з Міністерством освіти чи департаментами освіти штатів, має розглянути можливість використання програми підготовки молодших офіцерів запасу, щоб запропонувати базові курси з цивільного виховання всім зацікавленим учням.

Громадянська освіта та знання у Сполучених Штатах неухильно погіршуються з часом.

Недавнє опитування дорослого населення США показало, що менше половини респондентів можуть назвати три гілки влади, а чверть не може назвати жодної гілки влади, у той час як тільки 19% американців, що народилися у віці до 45 років, можуть скласти тест із громадянознавства, який мають пройти натуралізовані громадяни.

Скромне розширення штату програми підготовки молодших офіцерів запасу для проведення таких занять з громадянства могло б стати величезним суспільним благом, а допомога молодим американцям в отриманні хоча б базового розуміння того, як працює уряд США, напевно також підвищить їхню готовність розглянути питання про вступ до армії чи про служіння суспільству будь-яким іншим способом.

Усі служби повинні вкладати набагато більше часу, енергії та грошей у зусилля, спрямовані на залучення кваліфікованих жінок, оскільки все більше жінок отримують освіту та навички, необхідні для служби в армії.

Хоча жінки становлять трохи менше половини населення віком від 15 до 24 років, щороку вони отримують більше дипломів про середню освіту, ніж їхні однолітки-чоловіки (89,4% проти 84,2%). Більше жінок відвідує коледж та здобуває вищу освіту.

Крім того, молоді жінки краще фізично підготовлені, ніж будь-коли раніше. За даними NCAA, наприклад, дівчатка та жінки складають 43% спортсменів старших класів, 47% спортсменів коледжів першого дивізіону та понад 40% спортсменів другого та третього дивізіонів.

Проте, жінки, як і раніше, становлять лише 17% чинних військовослужбовців — і вони практично не представлені в армії та морській піхоті, становлячи 15,5% та 9,1% відповідно. Ми не очікуємо, що ці цифри досягнуть ґендерного паритету 50:50, і не рекомендуємо службам прагнути цього.

Але цілеспрямовані зусилля щодо підвищення схильності до служби та призову на військову службу серед найбільш кваліфікованих молодих жінок — це розумне вкладення коштів, особливо якщо врахувати, що багато хто з них ніколи не думав про службу в армії.

Звичайно, цілком реальні проблеми із сексуальними домаганнями та нападами, описані раніше, відлякують все більше жінок від служби в армії.

Наприклад, недавнє опитування молоді, проведене Міністерством оборони, показало, що 30% опитаних заявили, що можливість сексуальних домагань чи нападів є однією з основних причин, через які вони не розглядають можливість служби в армії.

Відомства та їх рекрутери мають чітко та прозоро надавати дані з цих питань. Тим самим вони викличуть довіру до себе, оскільки деякі жінки можуть переоцінювати масштаби проблеми, а також назвуть конкретні дії, які вони роблять для вирішення цих проблем.

Пентагон також заслуговує на похвалу за те, що після рішення у справі Доббс швидко виробив чітку політику, яка підтверджує, що репродуктивне здоров'я військовослужбовців залишається пріоритетом, а зовсім недавно ввів у дію політику, яка не вимагає від жінок розкривати причини для заяви про адміністративну відпустку.

Ця політика має допомогти зменшити побоювання, які виникають у деяких молодих жінок у зв'язку з призначенням на бази в штатах із новими обмежувальними законами щодо абортів, що могло б ще більше знизити їхню схильність до служби.

Члени Конгресу з обох сторін публічно критикують збройні сили США, щоб залучити своїх прихильників, у результаті шкодячи тому самому інституту, про який вони так глибоко переймаються.

Зображуючи всіх військовослужбовців США як ліваків чи екстремістів, політики підривають громадську підтримку цього інституту та людей у формі, відволікаючи увагу від вивчення конкретних проблем, що впливають на військовий потенціал та боєздатність.

Виборні посадові особи повинні припинити робити узагальнюючі твердження про всі збройні сили і натомість зосередити свою законну наглядову роль на старших посадових особах армії, підзвітним Конгресу.

Цих чиновників можна запитати в приватному порядку про їхні особисті погляди на питання щодо недоторканності військовослужбовців, сексуальне насильство та інші публічно обговорювані теми, що може спонукати до більш відвертих бесід, які дозволять обом сторонам відмовитися від заїжджених тез та від уваги ЗМІ.

Слухання мають бути зосереджені на конкретних фактичних питаннях, які впливають на боєздатність збройних сил США, а не надавати майданчик для непотрібного самозакоханого позування будь-якої із сторін.

Військові ветерани у Конгресі потенційно можуть відіграти тут значну роль.

Як члени Конгресу, які особисто носили військову форму, вони мають бути взірцем відповідального підходу до забезпечення громадського контролю, не вдаючись до глибоко суперечливих нападів на відомства загалом чи їх окремих членів.

Протягом 50 років збройні сили США покладалися на безперервний потік добровольців, які поповнювали їхні лави у мирний та воєнний час.

Однак більшість тенденцій, що породили нинішню кризу призову, не зміниться найближчим часом, і якщо не вжити заходів, вони невдовзі поставлять під загрозу здатність усіх добровольчих сил захищати націю.

Повернення до призову небажане і політично нежиттєздатне, оскільки, як ми часто любимо жартувати, єдині групи в Америці, які виступають проти призову, — це демократи, республіканці та незалежні.

Таким чином, без вживання термінових заходів щодо підвищення придатності та схильності до заклику, збройні сили продовжать скорочуватися з абсолютно нестратегічних причин і незабаром стануть надто малі для вирішення проблем безпеки, що стоять перед Сполученими Штатами в перспективі найближчих кількох років і далі.

Безліч взаємопов'язаних причин кризи призову не піддаються швидкому усуненню, і жодна з них, швидше за все, не зникне сама по собі, навіть якщо рівень безробіття знову зросте.

Відомства, військовослужбовці та ветерани, а також широке співтовариство національної безпеки — всі мають творчо підійти до пошуку шляхів розширення прав та підвищення привабливості служби без шкоди для сили та професіоналізму збройних сил.

Ми сподіваємося, що ці рекомендації стануть корисною відправною точкою для важливої національної дискусії та допоможуть стимулювати широкі зусилля щодо розробки інноваційних рішень цих складних проблем. Про автора Девід В.

Барно, генерал-лейтенант ЗС США (у відставці), і доктор Нора Бенсахель є запрошеними професорами стратегічних досліджень у Школі перспективних міжнародних досліджень Джона Хопкінса та старшими науковими співробітниками Центру стратегічних досліджень Філіпа Меррілла.