Кочівники з кийками запускають ракети в космос: у чому різниця між нами та стародавніми людьми

Близько 300 000 років тому Homo sapiens виділився з довгої низки приматів, схожих на людей, і став першим повноцінним видом людини, що має здібності й винахідливість, які не мають собі рівних в історії Землі.

У ті давні часи, мабуть, люди не надто відрізнялися від інших гомінінів, із якими ділили планету: а це були неандертальці, денисівці, людина прямоходяча тощо.

Тепер же порівняймо одного з цих стародавніх людей із його нащадками з XXI століття і подумаймо, наскільки збільшився розрив. Хоча. . . У якомусь сенсі ми — це ті самі стародавні люди.

Сучасні люди, які літають у космос, і кочівники з кийками — всі ми однакові! З точки зору генетики. Стародавня людина визначається не за якимось одним моментом в еволюції, оскільки цей процес занадто поступовий, щоб точно визначити, коли саме ми стали "людьми".

Звісно, у всіх нас один генетичний предок, але це не означає, що між ними та їхніми сучасниками були якісь суттєві відмінності. Наші предки просто виграли в репродуктивну лотерею.

Судячи з викопних решток і даних ДНК, люди, схожі на нас (анатомічно сучасні), з'явилися в Африці близько 300 000 років тому.

Але археологічні знахідки знарядь праці й артефактів свідчать про те, що вони почали поводитися як ми (поведінково сучасні) тільки 50-60 тисяч років тому, після тисячі поколінь застою. Це різке зрушення іноді називають "великим стрибком уперед".

Експерти розходяться в думках, як пояснити відставання анатомічного та поведінкового розвитку сучасної людини. З якоїсь причини здається, що люди досягли інтелектуального апогею тільки після того, як стали схожі на нас у більшості інших аспектів.

Якщо ми порівняємо себе з людьми до "стрибка", то виявимо величезні відмінності. Візьмемо, наприклад, розвиток концепції символізму: використання предметів, образів і знаків для представлення ідей — це величезна частина того, що робить нас людьми.

Це ключ, який відкрив мову, а також культурні, релігійні й технологічні інновації. Саме тому археологи завжди шукають свідоцтва "символічно опосередкованої поведінки", як-от ритуальні поховання, кістяні флейти й наскельні малюнки.

Ще одна відмінна риса сучасної поведінки — вміння розв'язувати проблеми та здійснювати довгострокове планування.

В археологічному літописі це проявилося у вигляді раптового сплеску, що почався приблизно 60 000 років тому, у виробництві таких просунутих артефактів як рибальські гачки, луки та швейні голки.

Приблизно в той самий час наш вид стрімко колонізував планету, включно з подорожами до Австралії та інших островів Тихого океану, що вимагали досвіду мореплавання.

Що ж стало причиною такого безпрецедентного успіху, який охопив увесь світ? Як пишуть когнітивні археологи Фредерік Л. Кулідж і Томас Вінн, "справа була не тільки в їхніх технологіях.

Це було щось у їхньому розумі, здатність, якою вони володіли, але якої не було в їхніх родичів".

Цим "чимось", на їхню думку, є виконавча функція — набір складних психічних процесів, які, зокрема, дають нам змогу досягати своїх цілей, плануючи наперед, фокусуючи увагу, міркуючи абстрактно та здійснюючи самоконтроль.

Нейропсихологиня Мюріель Лезак назвала її "основою всіх соціально корисних, особистісно значущих, конструктивних і творчих здібностей".

Сумнівно, що наш вид зміг би далеко просунутися без виконавчої функції, властивої лобовій частці мозку, яка еволюційно виникла нещодавно.

Ці здібності давали змогу стародавнім людям удосконалювати знаряддя праці, координувати складне полювання й навіть вирушати в далекі, небачені землі. Але це ще не вся історія. З моменту появи сучасної поведінки наприкінці кам'яної доби відбулася низка серйозних змін.

Ментальний ландшафт наших прабатьків із верхнього палеоліту, можливо, був схожий на наш, але в багатьох планах вони все ж таки були ближчими до найбільш ранніх людей, ніж до тих, хто живе в наші дні.

Одне з можливих пояснень того, що змінилося відтоді, полягає в тому, що насправді ми не сильно змінилися як особистості. Еволюційний психолог Ніколас Р.

Лонгріч зазначає, що великі мислителі давнини, як-от Арістотель і Будда, були явно так само наділені інтелектом, як і всі, хто живе нині. Що змінилося, так це дедалі більші та глобальніші мережі, у яких ми живемо.

"Більша частина відмінностей між нашими стародавніми, простими суспільствами мисливців-збирачів і сучасними суспільствами, відображає той факт, що нас стало набагато більше й між нами стало більше зв'язків", — говорить учений.

Це важливо, тому що інновації зростають разом із чисельністю населення. Річ у тім, що чим більше людей, тим більша ймовірність того, що хтось із них виявиться генієм, запустивши складний ланцюг зворотного зв'язку, в якому культура розвивається до найвищого рівня складності.

А кілька особливих інновацій, таких як сільське господарство та писемність, по-справжньому підштовхнули людський прогрес, запустивши нас далеко за горизонти попередніх поколінь.

Інакше кажучи, справа не в тому, що наше когнітивне обладнання покращилося з часів перших поведінково сучасних людей, а в тому, що ми користуємося перевагами накопичених за тисячі років знань.

Що стосується зовнішнього вигляду, то, поглянувши на будь-який різношерстий натовп, можна переконатися, що еволюція йшла повним ходом, поки люди розселялися по континентах.

Вирушивши в довгу подорож із Африки, наші пращури зіткнулися з усілякими новими умовами та були змушені постійно адаптуватися.

Генетичні мутації для смаглявої шкіри дозволили людям протистояти палючому сонцю, а маленькі носи краще зігрівали холодне повітря, яке вони вдихали в північному кліматі. Інші адаптації були тоншими, але не менш впливовими.

Наприклад, лактазна персистенція розвинулася в популяціях із домашньою худобою, що дало їм змогу перетравлювати молоко впродовж усього життя, а не тільки в дитинстві.

А в гірському Тибеті люди, які живуть на великій висоті, розвинули більші легені, щоб ефективно використовувати розріджене повітря цього регіону.

На тлі всіх змін, що відбулися за останні кілька тисячоліть, монументальних зрушень у нашому світі та способі життя, дивно, наскільки ми залишилися колишніми.

Багато що в нашій поведінці вивірено відповідно до середовища проживання предків, яке давно минуло, і тепер ми часто стикаємося з еволюційною невідповідністю — багато рис, які допомагали нашим предкам, мають негативні наслідки для нас сьогодні.

Візьмемо, наприклад, наш майже невгамовний потяг до смачної їжі. Стародавні люди часто стикалися з проблемою нестачі продовольства, тож для них було логічно наїдатися за кожної зручної нагоди.