По-перше, як і в ситуації з падінням авіації в Брянській області, події в Бєлгороді де-факто замовчали на федеральному рівні. Просто немає слів. Будь-яке пояснення — погане. Головним спікером на тему брянської авіації взагалі став мінський пюрер Олександр Лукашенко.
Таке враження, що йому найбільше треба. Наче це білоруська воєнщина збила російські літаки та гелікоптери. Що в Брянську, що в Бєлгороді проблеми лягли на плечі губернаторів. Це промовистий сигнал іншим регіонам. З одного боку, якщо почнеться якесь лихо, ви залишитеся одні.
З іншого боку, про вашу біду в країні не дізнаються. Тобто федеральний центр вас здасть або розміняє, якщо йому буде вигідно. Цілісності Росії більше немає. То навіщо тоді федеральна влада, яка генерує винятково проблеми? Другий момент.
Московські "розмовляючі голови" за традицією звинувачують у бєлгородських подіях Україну. Але тут ось яка справа. Інцидент, м'яко кажучи, резонансний. Щоразу після резонансних інцидентів Москва імітувала "відплату".
Навіть якщо удари російських військ випадково відбувалися постфактум чогось яскравого, це подавалося як відплата. Як ми бачимо, минула доба, на російській території тривають бойові дії, але "відплата" якось не проглядається.
Із чого випливає, що Україна не причетна до слова зовсім. Це російський громадянський конфлікт. Або що Москва не має сил. Просто немає чим. Їм потрібен час, щоб накопичити ракети або організувати якусь іншу масштабну гидоту.
Слабка Москва ховається від проблем — ось що зараз бачать регіональні бонзи по всій Росії. Знаєте, що буде найсмішніше? Днями Лукашенко їде в Москву. Я не здивуюсь, якщо Путін попросить у пюрера… військової допомоги.
Обставлять як миротворчу ініціативу братніх народів і виконання союзницьких зобов'язань із ОДКБ. Мовляв, навіщо ці нерви? Давайте білоруси стануть на кордоні від Брянської до Воронезької областей. Росіянам зараз украй невигідно розпорошувати війська.
Українська
English
USA
Français
Deutsch
Italiano
Polski
Čeština
Español
Slovensku
