Росія – напередодні соціального хаосу. Як події в Махачкалі ледь не пiдiрвали котел ненависті

Заворушення в Дагестані щодо "пошуку євреїв" на рейсі "з Ізраїлю" набагато більше говорить не про антисемітизм регіону півдня Росії (хоча і про нього теж).

Щоб завершити з зовнішніми передумовами таких подій (точніше — тим, що могло слугувати формальним приводом для них) — збіглися два фактори. Перший — в Дагестані пройшли чутки, що "біженців з Ізраїлю" будуть розміщувати у мусульманській республіці.

А в таких традиційних суспільствах, як те, що домінує на Північному Кавказі, чутки — найбільш вибухонебезпечний канал розповсюдження інформації.

Навіть якщо ці чутки — про двоголову корову, в умовах ажіотажу, емоційного напруження і в умовах традиційного суспільства — запалає. Другий — Ізраїль, власне, розширив наземну операцію у секторі Газа. Про що не забули повідомити російські ЗМІ, і запальничка спрацювала.

Далі вже питання техніки. Залишалося зробити відповідний вкид про пасажирів, що прибувають з Тель-Авіва. І запалало. Щоправда, хто саме зробив вкид, ми достеменно не знаємо. Це може бути як місцева елітарна боротьба, так і спецоперація ФСБ, так і релігійний двіж.

Але це не суттєво. Бо, вочевидь, ситуація трохи вийшла з-під контролю. І замість протестів вийшов скандал, в який російська влада потрапляти не планувала. І демонстрація слабкості. І ось це вже набагато більше свідчить про загальний рівень соціальної напруги.

Демонструє "температуру" всередині котла, яким є Російська Федерація як така. І її південні регіоні — в особливості. Нагадаю, що в тому саме Дагестані був найбільш активний рух проти мобілізації. І її там справді обмежили.

І показує, що з керованістю проблеми нікуди не поділися. Це зараз ненависть, напруга і агресія направлені на українців, а тепер і на євреїв. Але об'єкт ненависті і агресії може швидко змінюватися. І ми вже це бачили і бачимо постійно.

"Русские националисты" (насправді нацисти) ненавидять Кадирова і усіх чеченців без розбору, кадировців чи нормальних. Чеченці — росіян. Мусульмани — "православних", І навпаки. "Русские" — усіх "инородцев".

Проблему агресивної пропаганди ненависті, яку Путін послідовно культивував року так з 2005 до американців, західних цінностей, українців тощо — відносно легко розпалити. Але загнати джина у пляшку набагато складніше.

І коли рівень внутрішньої напруги переходить певну межу — ненависть і агресія рикошетить у ініціатора. І суспільство, яким ініціатор керує. Тому мене те, що я побачив в Дагестані надихає. Звісно, Захід продовжить боятися хаосу в Росії. І зрозуміло, чому.

Але момент, коли внутрішня ескалація почне загрожувати існуванню не те що режиму Путіна, а РФ як державi — це питання часу. І не ми з вами, не Захід, не Путін будуть визначати перебіг подій.

Бо такі складні соціальні процеси, як культивування ненависті і накопичення агресії, можна запустити, але неможливо контролювати. І коли воно вибухне, як саме і до яких наслідків призведе, нікому зараз невідомо. Навіть якщо він думає, що знає.