Операція СБУ "Павутина": чому Австралія боїться аналогічної атаки

Відео з палаючими російськими бомбардувальниками довело політикам в Австралії, що треба терміново вживати заходів щодо протидії невеликим і дешевим дронам. Про це пише видання The Strategist у статті "Захист від дронів вкрай важливий", яку переклав Фокус.

Відео з палаючими російськими бомбардувальниками не залишило політикам у Канберрі жодного виправдання: треба терміново вживати заходів щодо протидії невеликим і дешевим дронам.

Подібна атака може статися в Австралії будь-якої миті та паралізувати оборону країни, однак робота з протидії таким загрозам принесе суттєві результати не раніше 2028 року. Необхідно терміново прискорити ці зусилля.

Першого червня Україна довела, що "м'які" цілі, навіть розташовані за тисячі кілометрів від лінії фронту, зараз більш уразливі, ніж будь-коли. В атаці було задіяно 117 невеликих одноразових дронів, захованих у своєрідних модульних будиночках.

Водії вантажівок, які нічого не підозрювали, везли їх більш ніж за 4000 км, поки не опинилися поруч із російськими авіабазами, після чого дахи будиночків відкрилися через дистанційне керування, і почалася атака.

Близько 40 великих російських літаків, зокрема незамінні стратегічні бомбардувальники, були пошкоджені або знищені.

Оператори направили свої дрони на найбільш уразливі місця, такі як паливні баки літаків, щоб максимально ефективно використовувати невелике корисне навантаження. Подібна атака цілком можлива і в Австралії.

Ба більше, така ідея здасться противнику більш привабливою, ніж атака з використанням звичайних ударних озброєнь, таких як крилаті або балістичні ракети. Це зумовлено трьома чинниками.

По-перше, оборонні об'єкти Австралії є вразливими цілями навіть для невеликих дронів із корисним навантаженням, особливо тих, якими можуть керувати оператори (а в майбутньому — бортові системи наведення на основі штучного інтелекту) для завдавання ударів по найслабших місцях.

Наприклад, великі літаки, такі як наші транспортники C-17 і заправники A330 MRTT, стоять на відкритому повітрі, як і російські бомбардувальники. Багато інших наших літаків зберігаються в ангарах, схожих на сараї. Один дрон може пробити дірку в даху, через яку проникнуть інші БПЛА.

Австралійські літаки також часто паркують під навісами, схожими на великі гаражі. Дрони можуть просто залетіти під них з будь-якого боку. У кораблів у порту теж є чутливі радари та інші датчики, вразливі для атак.

Також уразливими є великі електронні антенні решітки на важливих об'єктах, як-от військово-морська станція зв'язку Hаpolda E Holt в Ексмуті або три радіолокаційні станції Jindalee в Аутбеку. А ще є надземні резервуари для зберігання палива.

Крім того, до всіх цих об'єктів можна без проблем під'їхати на відстань кількох кілометрів на зовні нешкідливих вантажівках або фургонах.

По-друге, атака за допомогою дронів набагато простіша і дешевша, ніж атака з використанням звичайних озброєнь, і її набагато складніше приписати тому, хто атакує.

Якщо Китай (або будь-який інший противник) захоче завдати удару по Австралії за допомогою конвенціональних збройних сил, йому доведеться застосовувати штучні дорогі балістичні або крилаті ракети, що запускаються з материка, великих кораблів, підводних човнів або бомбардувальників.

Тим часом невеликі дрони можна придбати за копійки, а вантажних контейнерів, у яких їх можна сховати, існують мільйони. Набагато складніше довести всьому світу, хто здійснив таку атаку.

Жертва задалася б питанням, чи не вчинило це терористичне угруповання — і справді, хтось міг би навіть заявити про свою причетність заради слави і послідовників. По-третє, керівництво Міністерства оборони дуже повільно вживає заходів щодо забезпечення захисту.

Так, воно визнає загрозу з боку невеликих дронів, але публічно відомо тільки про одну базу з відповідною системою оборони — це база RAAF Дарвін, де з 2024 до 2027 року проходить випробування технології Anduril.

У пошуках більш довгострокового рішення в травні 2025 року Управління з розвитку передових стратегічних спроможностей Міністерства оборони оголосило про запуск проєкту Mission Syracuse, метою якого є розробка системи протидії невеликим дронам до кінця 2027 року, а проєкт Defence Project Land 156 забезпечить комплексні спроможності у 2032 році.

Усе це означає, що, крім бази Дарвін, інші бази Міністерства оборони, найімовірніше, залишаться в зоні ризику щонайменше до 2028 року. Щоб усунути ці небезпеки, Канберра повинна діяти швидше і прийняти на себе деякі ризики, пов'язані з витратами і можливостями.

Випробування Anduril можна розширити на інші об'єкти, а на обраних об'єктах — встановити протидронові гармати або лазери, які виробляє, наприклад, австралійська компанія EOS. Ще одним можливим рішенням є високопотужна мікрохвильова зброя.

Хоча такі системи можуть і не стати складовою остаточного рішення в межах Mission Syracuse і Land 156, наразі хороше (або навіть достатнє) — ворог ідеального.

Такі засоби захисту щонайменше змусили б агресора засумніватися в успіху запланованої атаки, а в разі удару так чи інакше забезпечили б певний захист. Альтернатива — просто сподіватися, що нічого не станеться. Але це видається нерозумним.

Уряд постійно заявляє про погіршення обстановки в Австралії та марнування часу для стратегічного попередження.

Крім того, існують побоювання з приводу можливого нападу Китаю на Тайвань у 2027 році, який цілком може включати в себе попереджувальний удар по Австралії, щоб прибрати наші шахові фігури з дошки. Оборону необхідно планувати швидше — просто зараз.