Недарма СРСР засівав своєю зброєю країни соцтабору та тих, хто "не приєднався" для зміцнення "дружби та співпраці". Азія, Африка, Південна та Латинська Америка були (і залишилися) полем інтенсивної конкуренції виробників зброї.
Росія намагалася максимально зберегти цей інструментарій, забезпечуючи модернізацію, сервіс та боєприпаси для техніки радянського виробництва, поступово розбавляючи її російською.
Оскільки випадків наочного зіткнення високотехнологічної (пост)радянської зброї із західною було не так багато, зберігалася певна незрозумілість щодо ефективності. Тому що виставки та навчання – це одне, а війна все дуже чітко виявляє.
Українська армія все наочно показала: російські аналоги не витримують конкуренції. Росія, як постачальник широкої лінійки інструментів, підірвала свій авторитет. Це не технічний та не економічний – це насамперед політичний провал.
Вона де-факто вибуває з вищої ліги і стає поруч із парою десятків інших країн. Залишки високотехнологічної (тобто дорогої) російської зброї навіть після закінчення війни продаватимуться на ринку, що звужується.
А в ніші порівняно нескладних, невибагливих та недорогих озброєнь, які є основним інструментом у діалозі з небагатими країнами, буде конкуренція з тим самим Китаєм. Це не означає, що Росія вже завтра провалиться в цій сфері. Росіяни також навчаються на війні, як і ми.
Російський РЕБ/РЕР, дрони і баражуючі боєприпаси, бронетехніка – все одно також тестуються в бою, як і з нашого боку. Інтерес до цієї продукції з боку третіх країн буде. Але товариша Лаврова прийматимуть не так привітно. Плюс санкції, через які можливі форс-мажори.
Українська
English
USA
Français
Deutsch
Italiano
Polski
Čeština
Español
Slovensku
